Системний червоний вовчак — тривала хвороба, за якої імунна система атакує власні тканини: страждають суглоби, шкіра, нирки, серце. Симптоми можуть бути схожими на інші захворювання. Далі — механізм, типові ознаки й те, як лікар доходить до діагнозу.
Що таке вовчак: імунітет зі збоєм у списку «своїх»
Уявіть, що імунітет — це служба охорони міста зі списком «своїх» і «чужих». При вовчаку список пошкоджений, і патрулі починають затримувати власних мешканців. Їхня медична назва — аутоантитіла, тобто антитіла проти власних молекул, зокрема антиядерні антитіла до ядра клітини; разом із мішенями вони утворюють циркулюючі імунні комплекси.
Ці комплекси відкладаються на базальних мембранах тканин різних органів і запускають запалення. Причини до кінця не з'ясовані, хвороба не заразна. Коротко: вовчак — не «слабкий імунітет», а імунітет, що працює проти власного тіла.
Симптоми: чому картина щоразу інша
Основні прояви — біль у суглобах і м'язах, надзвичайна втома, яка не минає після відпочинку, та висипання після перебування на сонці, часто над носом і на щоках. Це висип-«метелик», еритема на щоках і крилах носа, що буває приблизно в половині випадків. При гострому перебігу буває гарячка й поліартрит без деформації суглобів, а також ураження серозних оболонок — плеврит і перикардит.
Додаються й прояви, які рідко пов'язують з одним діагнозом:
- головний біль, виразки в роті, підвищена температура;
- випадіння волосся, зниження ваги, збільшені лімфатичні вузли на шиї, в пахвах або паху;
- депресія й тривожність, біль у грудях або животі;
- зміна кольору пальців на холоді, від тривоги чи стресу (феномен Рейно).
Перебіг хвилястий: загострення на кілька тижнів, іноді довше, потім ремісія. Чому так, невідомо; у частини людей прояви постійні. Тяжкість різна — від суглобів і шкіри до запалення легень, серця, нирок, а в найскладніших випадках і до стану, що загрожує життю.
Хто хворіє і що може провокувати хворобу
Хворіють переважно молоді жінки; жінок більше, ніж чоловіків, і частіше це жінки африканського, карибського, азійського чи китайського походження. Можливі причини й провокуючі чинники — вірусна інфекція, деякі ліки, сонячне світло, статеве дозрівання, пологи, менопауза; також називають переохолодження та фізичне чи нервове перенапруження.
Діагностика: аналізи на антитіла й спостереження
Розпізнати вовчак непросто: симптоми схожі на інші хвороби. Сімейний лікар зазвичай призначає аналізи крові й може дійти висновку, якщо тести показують високий рівень певного типу антитіл, а клінічна картина типова. У крові бувають лейкопенія, підвищена ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів) і схильність до анемії. Діагностичне значення має виявлення так званих вовчакових клітин — ядер зруйнованих лейкоцитів, фагоцитованих іншими лейкоцитами. Часто знаходять зміни нирок із білком у сечі, підвищеним тиском.
Далі лікар оцінює, чи залучені органи, і за потреби скеровує на рентген та сканування серця, нирок, інших органів. Після підтвердження — регулярні перевірки: кров на анемію, сеча на проблеми з нирками.
Спостереження і коли до лікаря
Планово до сімейного лікаря — якщо симптоми повторюються часто: хворобу краще контролювати, коли виявляють і починають лікування рано.
Вагітність планують разом із лікарем: вовчак може ускладнювати її перебіг. Назва хвороби «вовчак» пов'язана з виглядом уражених місць шкіри, які нагадують вовчі укуси. При хронічному перебігу хвороба може розвиватися поступово, без гарячки, іноді з ізольованим ураженням одного органа (суглобів, шкіри, нирок).
Вовчак сам по собі не привід викликати швидку. Телефонуйте 103 або 112, якщо стан загрожує життю, зокрема за ознак інсульту чи серцевого нападу.
Матеріал довідковий: він пояснює механізм, але не замінює консультацію лікаря.
Джерела
Історія оновлень
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності