Фіброміалгія — це довготривалий стан, за якого біль відчувається по всьому тілу. Частіше він трапляється в жінок, ніж у чоловіків.
Що це таке
Фіброміалгія, або фіброміалгічний синдром, — довготривалий стан, головна ознака якого — біль по всьому тілу разом із підвищеною чутливістю до болю і до натискання. Назва походить від латинського fibro- (сполучна тканина), грецького myo- (мʼяз) і algos (біль). За оцінками, стан уражає від 2 до 8 % населення, а співвідношення жінок і чоловіків серед хворих — від 7:1 до 9:1; найчастіше його виявляють у віці 20–50 років, хоча буває він і в дітей, і в людей старшого віку. Це не вигадка: фіброміалгію визнають Національний інститут охорони здоровʼя США та Американська колегія ревматологів. Термін «фіброміалгія» вперше вжито 1976 року, а перші класифікаційні критерії Американська колегія ревматологів опублікувала у 1990 році; вони не є строго діагностичними. Хронічний поширений біль описаний ще в літературі XIX століття, а до появи нинішнього терміна його називали «мʼязовим ревматизмом» і «неврастенією».
Симптоми: не лише біль
Окрім поширеного болю, бувають:
- підвищена чутливість до болю та мʼязова скутість;
- труднощі із засинанням і сном, через що вдень накриває втома;
- «фібро-туман» — складнощі з концентрацією і запамʼятовуванням;
- головний біль, прояви подразненого кишечника, іноді оніміння й поколювання;
- роздратування, занепокоєння або пригнічений настрій.
Симптоми мінливі: можуть раптово слабшати або посилюватися. Не в кожної людини присутні всі прояви одразу. Деякі хворі скаржаться на проблеми з ковтанням, розлади роботи кишки й сечового міхура. Характерна наявність на тілі так званих больових точок.
Що відомо про причини
Точна причина невідома. Обговорюють аномальні рівні певних хімічних речовин у мозку і зміни в тому, як центральна нервова система обробляє больові сигнали. Є дані про спадковість: у шведському реєстрі близнюків монозиготний близнюк із хронічним поширеним болем мав 15 % шансу, що той самий біль має і другий близнюк, тоді як для дизиготних пар — 7 %. Часто поштовхом виглядають фізичні або емоційні події — травма, інфекція, стрес. Одна з теорій описує стан як синдром центральної сенситизації: поріг чутливості до болю в клітинах спинного й головного мозку нижчий, ніж у інших людей. Мозок людей із фіброміалгією показує функціональні й структурні відмінності порівняно зі здоровими. Згоди щодо природи стану досі немає: Фредерік Вольф, провідний автор настанов 1990 року, називав причини «спірними».
Як діагностують і з чим плутають
Специфічного тесту немає, симптоми можуть бути схожі на низку інших станів — саме через це фіброміалгія буває складною для діагностики. За деякими оцінками, фіброміалгія може зачіпати майже кожного 20-го в тій чи іншій мірі, і саме складність діагностики не дає точної картини поширеності.
Фіброміалгія часто поєднується з депресією, тривожними розладами, посттравматичним стресовим розладом, синдромом хронічного виснаження і подразненого кишечника.
До кого звертатися
Якщо ви підозрюєте фіброміалгію, зверніться до сімейного лікаря. Лікування зазвичай поєднує зміни способу життя, зокрема програми вправ і техніки розслаблення, розмовні терапії та медикаменти; повного зникнення симптомів не обіцяють, але частину з них можна полегшити. Фізичні вправи мають окремі переваги, зокрема зменшують біль. Групи підтримки дають мережу людей із подібним досвідом.
Коли телефонувати 103 або 112: загроза життю — це, зокрема, підозра на інсульт чи інфаркт і тяжка травма внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Запитання до лікаря: чи може біль мати іншу причину і які обстеження це перевірять; як відрізнити поганий день від справжнього погіршення; чи впливає сон на симптоми; до кого звертатися, якщо за кілька тижнів нічого не зміниться.
Матеріал довідковий і не замінює консультації лікаря.
Джерела
Історія оновлень
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності