Інсулінорезистентність: що це таке і чому вона виникає

Термін «інсулінорезистентність» зустрічається у висновках аналізів і в статтях про діабет. Розберімо спокійно, що це за стан, чому він виникає і в яких випадках потрібна розмова з ендокринологом.

Що таке інсулінорезистентність

Інсулін — гормон підшлункової залози, який допомагає глюкозі з крові потрапити в клітини м'язів, жирової тканини та печінки. При інсулінорезистентності клітини не відповідають на нього так, як мають: глюкоза затримується в крові, а гормону виробляється більше звичайного. Резистентність до інсуліну — це порушення метаболічної відповіді на гормон, при якому його концентрація в плазмі зростає відносно наявного рівня глюкози. Синдром інсулінорезистентності (синдром X) описують як поєднання резистентності до інсулінозалежного захоплення глюкози, ожиріння, дисліпідемії, порушеної толерантності до глюкози та діабету 2 типу.

Чому розвивається резистентність до інсуліну: причини

Механізм до кінця не вивчений. Порушення формується на рівні рецепторів, транспорту глюкози (менше молекул GLUT4) або передачі сигналу всередині клітини — пострецепторний рівень вважають основним. Найчастіше стан розвивається в людей з надмірною масою тіла та схильністю до артеріальної гіпертензії. Ймовірність підвищують надмірна маса тіла і великий об'єм талії, вік 35 років і старше, сімейна історія діабету, куріння і тютюновий дим, низька фізична активність, гестаційний діабет у минулому або народження дитини вагою 4 кг і більше, синдром полікістозних яєчників, синдром Кушинга, акромегалія, апное сну, перенесені вірусні захворювання, тривалий прийом глюкокортикоїдів, деяких антипсихотиків і препаратів для лікування ВІЛ. Вік, спадковість і етнічне походження змінити неможливо.

Інсулінорезистентність і діабет: у чому зв'язок

Зв'язок прямий, але знака рівності між поняттями немає. Поки бета-клітини підшлункової залози справляються, вони виділяють більше інсуліну, і глюкоза залишається в нормі — відносна гіперінсулінемія. Коли резерв бета-клітин виснажується, гормону не вистачає, щоб подолати резистентність, і глюкоза крові зростає. Проміжний ступінь — предиабет: глюкоза вище норми, але недостатньо висока для діагнозу діабету 2 типу, при якому інсулін працює неправильно або його не вистачає. Не в кожної людини з предиабетом розвивається діабет, але ймовірність за 5–10 років висока.

Як вона проявляється і на що звернути увагу

У людей з інсулінорезистентністю і предиабетом зазвичай немає симптомів; іноді з'являються скарги, схожі на прояви діабету. З інсулінорезистентністю пов'язані високий артеріальний тиск, метаболічний синдром, зміни стінок судин, неалкогольна жирова хвороба печінки, нездоровий рівень холестерину і тригліцеридів.

Як виявляють інсулінорезистентність

Окремого дослідження, яке в повсякденній практиці визначає інсулінорезистентність, немає: цей показник вимірюють переважно в наукових роботах. На практиці оцінюють ризик і призначають аналізи на предиабет: A1C показує середню глюкозу за останні 3 місяці, діапазон предиабету 5,7–6,4%; глюкоза плазми натще — вище норми, але нижче діагностичного порогу діабету. Використовують і розрахунковий індекс HOMA-IR: у дорослих 20–60 років без діабету референсний діапазон 0–2,7. Діагноз підтверджують повторним визначенням глікемії.

Коли потрібно звернутися до ендокринолога

Приводом стає не самопочуття, а фактори ризику. Обстеження обговорюють, якщо:

• вам 35 років або більше;
• є надмірна маса тіла або ожиріння разом з іншими факторами ризику;
• у близьких родичів діабет, був гестаційний діабет або дитина народилася вагою 4 кг і більше;
• діагностовано синдром полікістозних яєчників, апное сну, артеріальна гіпертензія;
• дитина або підліток з надмірною масою тіла досяг 10 років або періоду статевого дозрівання.

Якщо фактори ризику є, а предиабету не знайшли, тестування повторюють не рідше раза в 3 роки; при виявленому предиабеті перевіряють на діабет 2 типу щороку.

Інсулінорезистентність сама по собі не привід викликати швидку; 103/112 — при ознаках інсульту або інфаркту.

Матеріал довідковий і не замінює консультацію лікаря: рішення про обстеження ухвалює фахівець.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності