Цистит у чоловіків: чи буває, причини та симптоми

Цистит — запалення сечового міхура. У чоловіків воно трапляється значно рідше, ніж у жінок, але не є винятком: чоловіча стать входить до переліку обставин, за яких інфекція сечових шляхів потребує лікарської оцінки. Нижче — визначення, причини, симптоми та перелік обстежень.

Чи буває цистит у чоловіків

Цистит визначають як запалення сечового міхура; в урологічній практиці термін часто позначає симптоматичну інфекцію із запаленням слизової оболонки, порушенням функції міхура та змінами осаду сечі. В англомовній літературі говорять про інфекцію нижніх сечовивідних шляхів — сечового міхура та уретри. Такі інфекції поширені переважно у жінок: у чоловіків відповідні симптоми трапляються у 8 разів рідше, а серед усіх пацієнтів жінок приблизно вчетверо більше. Інфекції сечових шляхів — другий за частотою тип інфекції в організмі.

Відповідь на питання, чи може бути цистит у чоловіків, ствердна. Різниця в частоті пояснюється анатомією: жіночий сечівник коротший і ширший, тому бактеріям простіше дістатися до міхура.

Причини запалення сечового міхура у чоловіків

Запалення спричиняють бактерії з кишечника, що потрапляють у сечові шляхи через сечівник. Основний збудник — кишкова паличка (до 95 % випадків інфекційного циститу); рідше виявляють клебсієлу, протей, стафілокок (до 20 %), стрептококи груп B і D (1–2 %), віруси, мікобактерії туберкульозу, гриби. Шляхи інфікування — висхідний, низхідний, лімфогенний, гематогенний.

Розрізняють цистит первинний і вторинний, гострий і хронічний, інфекційний і неінфекційний. Вторинний розвивається на тлі каменів або пухлини сечового міхура, аденоми та раку передміхурової залози, стриктури уретри, хронічних запальних захворювань статевих органів. Для чоловіків значуще утруднене або неповне спорожнення міхура, зокрема при збільшеній передміхуровій залозі: воно підвищує ризик інфекції.

Інші фактори ризику: травма слизової, переохолодження, сечокам'яна хвороба, сечовий катетер, діабет і ослаблений імунітет.

Симптоми та ознаки циститу у чоловіків

Симптоми залежать від форми. Характерні:

• часті імперативні позиви при мінімальній кількості сечі;
• різь або печіння в кінці сечовипускання;
• відчуття неповного спорожнення сечового міхура;
• помутніння, потемніння сечі або домішка крові, іноді помітна лише на туалетному папері;
• дискомфорт або ниючий біль унизу живота або в ділянці прямої кишки.

Можливі також нічні пробудження для сечовипускання, біль у спині під ребрами, озноб, висока температура або температура нижче 36 °C, втомлюваність. При хронічному циститі в період ремісії симптоми майже відсутні, при загостренні повторюють картину гострої форми.

Які аналізи та обстеження призначають

Діагноз ґрунтується на клінічній картині та результатах обстежень. Лікар може призначити аналіз сечі, хоча він потрібен не завжди. Діагностика хронічного циститу ґрунтується на анамнезі, характерних симптомах, макро- і мікроскопії сечі, бактеріологічних дослідженнях, цистоскопії (після стихання гострого запалення) та функціональних дослідженнях нижніх сечових шляхів; УЗД сечостатевих органів дозволяє виключити супутні захворювання. При тривало збережених симптомах аналізи сечі не завжди виявляють інфекцію, і обстеження розширюють.

Ускладнення та коли потрібно до лікаря

Інфекція може поширитися на нирки; пієлонефрит небезпечний розвитком сепсису. Невідкладна лікарська оцінка потрібна при дуже високій або дуже низькій температурі, ознобі та тремтінні, болю внизу живота або в спині під ребрами, крові в сечі, швидкому погіршенні стану, відсутності поліпшення за 48 годин, повторних епізодах (2 за 6 місяців або 3 за 12), діабеті, катетері, ослабленому імунітеті. Чоловіча стать сама по собі віднесена до таких обставин.

Запалення сечового міхура саме по собі не привід викликати швидку. Номери 103 і 112 — при сплутаності свідомості, сонливості або утрудненні мовлення: такі ознаки можуть указувати на тяжку інфекцію з ризиком сепсису.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності