Хронічна депресія: що таке дистимія і чим вона відрізняється

Буває, що пригніченість не приходить хвилею, а тягнеться роками: людина прокидається без радості, робить звичні справи через силу і вже не пам'ятає, яким був настрій раніше. Такий стан називають хронічною депресією, і в нього є окрема назва — дистимія.

Що таке хронічна депресія і дистимія

Депресія — це стійко знижений настрій, який триває тижні або місяці і позначається на повсякденному житті. Дистимія, або дистимічний розлад, — хронічний розлад настрою з тими самими когнітивними і фізичними проблемами, що й депресія, але менш тяжкий і триваліший. В американській класифікації DSM-5 її називають стійким депресивним розладом, у МКХ-11 — дистимічним розладом. Термін з'явився як заміна поняттю «невротична депресія».

Чим затяжна депресія відрізняється від звичайної

При великому депресивному розладі симптоми зачіпають повсякденні справи і тримаються не менше двох тижнів. При дистимії вони м'якші, але тягнуться значно довше: діагноз можливий, лише якщо розлад триває не менше двох років. Періоди звичайного настрою за цей час тривають рідше, ніж кілька тижнів.

Через м'якість симптомів затяжну депресію легко прийняти за характер або за постійну втому. Людина роками пояснює собі, що вона просто «така», і не звертається по допомогу.

Які ознаки бувають при дистимії

Основа — знижений настрій більшу частину часу, знижена самооцінка і недостатня здатність отримувати задоволення. До цього додаються щонайменше два з таких ознак:

• знижений апетит або переїдання;
• безсоння або, навпаки, занадто довгий сон;
• втома і брак енергії;
• знижена самооцінка, труднощі з концентрацією і рішеннями;
• песимізм або відчуття безнадії.

Іноді на перший план виходять тілесні скарги: загальне погане самопочуття, серцебиття, задишка, сльозливість, сон із частими пробудженнями. Настрій при цьому знижений слабо, а тривога виражена сильніше.

Чому депресія стає «вічною»: можливі причини

Серед причин називають генетичні, біологічні, середовищні та психологічні чинники. Ризик вищий, якщо близький родич живе з депресією або іншим психічним розладом, а також після травми або стресових подій. Дистимія частіше починається в молодому віці, і ранній початок, до 21 року, пов'язаний із частішими рецидивами. Якщо розлад почався в дитинстві, людина вважає свої симптоми рисою характеру і не розповідає про них ні лікарям, ні близьким.

Після трьох років без лікування до дистимії може приєднатися виразніша депресія — таку картину називають подвійною депресією, і вона трапляється протягом життя більш ніж у двох третин людей з дистимією. Щонайменше 75% із них мають також хронічне соматичне захворювання або інший психологічний розлад.

Як лікар ставить діагноз

Розмова починається з розпитування про симптоми і сімейну історію. Далі можливі огляд і обстеження, щоб виключити інші причини: деякі ліки, вірусні інфекції та хвороби щитоподібної залози дають схожу картину. Окремо проводиться оцінка психічного стану. Підставою для діагнозу слугує настрій, який залишається зниженим два роки і довше, з проміжками звичайного настрою коротшими за кілька тижнів. Ускладнює картину те, що дистимія часто йде разом з іншими розладами, і тоді правильний діагноз нерідко ставлять через багато років після початку.

Чим небезпечний тривалий перебіг і коли звертатися до лікаря

Люди з дистимією частіше стикаються з великим депресивним розладом, тривожними станами, залежністю від алкоголю або наркотиків. Роки пригніченості позначаються на роботі, навчанні та стосунках. Звернутися до сімейного лікаря або психіатра має сенс, якщо знижений настрій тримається місяцями і роками, радість майже не повертається, а сон, апетит і концентрація давно змінилися. Якщо з'являються думки про смерть або самогубство, але безпосередньої загрози життю немає, це теж привід якнайшвидше поговорити з лікарем. Сама дистимія не потребує терміновості, але розмова про неї з лікарем можлива в будь-який зручний момент.

Сама по собі дистимія не привід викликати швидку; 103/112 — якщо є безпосередня загроза життю: людина намагається завдати собі шкоди або вчинила спробу самогубства.

Це довідковий матеріал, і він не замінює консультацію лікаря.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності