Генералізований тривожний розлад (ГТР): що це і симптоми

Тривога, яка не відпускає тижнями і перебирає одну тему за іншою, знайома багатьом. Лікарі називають такий стан генералізованим тривожним розладом, або ГТР. Нижче — про те, що це за діагноз, як він проявляється і як його визначають.

Що таке генералізований тривожний розлад

ГТР — поширений стан психічного здоров'я, при якому людина часто і сильно тривожиться через безліч різних речей, і їй важко це контролювати. Тривога не прив'язана до одного об'єкта: занепокоєння стосується сім'ї, стосунків, роботи, навчання, грошей, здоров'я. Причина зазвичай не очевидна; серед факторів, що підвищують ймовірність, — інший тривожний розлад, близькі родичі з тривожними розладами або депресією, тяжкий або травматичний досвід, тривала хвороба з болем. ГТР частіше зустрічається у жінок і може розвинутися у будь-якої людини, включаючи дітей.

Симптоми ГТР: психічні та тілесні

Основна ознака — відчуття напруги або занепокоєння, яке впливає на повсякденне життя і погано піддається контролю. Людина може розуміти, що хвилюється сильніше, ніж вимагає ситуація, але все одно не справляється з цим.

• труднощі зі сном: важко заснути, сон переривчастий і не приносить відпочинку;
• метушливість, дратівливість, труднощі з концентрацією;
• швидка втомлюваність і відчуття м'язової напруги;
• тілесні прояви: проблеми зі шлунком, помітне або незвичне серцебиття, пітливість, запаморочення, утруднене дихання;
• знижений настрій, пригніченість.

Як ставлять діагноз: критерії F41.1 за МКХ-10

Окремого аналізу або тесту, який підтверджує ГТР, не існує: діагноз ставлять за відповідями на питання про симптоми та про інші сторони психічного і фізичного здоров'я. Лікар може діагностувати розлад, якщо тривога тримається довго — принаймні шість місяців, — стосується широкого кола тем, впливає на повсякденне життя і погано піддається контролю.

У МКХ-10 генералізований тривожний розлад позначено кодом F41.1: первинні симптоми тривоги присутні більшість днів протягом як мінімум кількох тижнів підряд, а зазвичай кількох місяців. До них відносять побоювання (занепокоєння про майбутні невдачі, труднощі з зосередженням), моторну напругу (метушливість, головні болі напруги, тремтіння, неможливість розслабитися) і вегетативну гіперактивність (пітливість, прискорене серцебиття або дихання, дискомфорт у ділянці шлунка, запаморочення, сухість у роті). У дітей помітніша потреба в заспокоєнні та повторювані тілесні скарги.

Перед постановкою діагнозу лікар виключає інші пояснення: неврастенію, тиреотоксикоз (може знадобитися перевірка гормонів щитоподібної залози), ішемічну хворобу серця, вплив ліків або їх різку відміну. Може проводитися фізичний огляд і лабораторні обстеження.

Чим ГТР відрізняється від звичайної тривоги та інших розладів

Іноді тривожаться всі, і це не означає діагнозу. Про ГТР скоріше йдеться тоді, коли тривожно більшу частину часу і це заважає жити. Тривожні розлади бувають різними і нерідко поєднуються: наприклад, панічний розлад або фобії зі стійким страхом перед чимось конкретним. При ГТР тривога загальна, «плаваюча», без чіткого об'єкта. Короткочасні інші симптоми, особливо депресивні, не скасовують діагнозу ГТР як основного, якщо вони не відповідають повним критеріям депресивного епізоду, панічного або обсесивно-компульсивного розладу.

Можливі наслідки та ускладнення

Перебіг буває хвилеподібним і схильним до хронізації, а вираженість стану у різних людей різна. У частині випадків розлад триває довго і важко піддається допомозі, хоча більшість людей відчувають поліпшення. Серед можливих ускладнень — депресія і зловживання психоактивними речовинами.

Коли звернутися до лікаря

Приводом поговорити з лікарем буває часте занепокоєння або тривога, особливо якщо вони заважають повсякденним справам. Якщо діагноз ГТР вже є і допомога не допомагає, про це теж можна сказати. Лікар оцінює симптоми і загальний стан і може направити до фахівця з психічного здоров'я; план допомоги обговорюється разом.

Саме по собі генералізований тривожний розлад не привід викликати швидку. Номери 103 і 112 — для станів, що загрожують життю: наприклад, при серйозних травмах, ознаках інсульту або інфаркту, коли людині потрібна негайна допомога.

Матеріал довідковий: він допомагає зорієнтуватися в темі, але не замінює консультацію лікаря.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності