Шум у голові: основні причини дзвону, гулу та писку

Шум у голові рідко означає окреме захворювання. Найчастіше це симптом: так слухова система повідомляє про збій — у вусі, судинах або нервових шляхах. Розберімо, звідки беруться дзвін, гул і писк і чим вони відрізняються від шуму у вухах.

Що означає шум у голові і чим він відрізняється від шуму у вухах

Тинітусом називають сприйняття звуку без зовнішнього акустичного джерела. Чути його можна в одному вусі, в обох або «в голові» — медична суть від цього не змінюється.

Поділ побутовий, не діагностичний: людина відносить звук туди, де він відчувається. Тут доречна аналогія зі студією, де вимкнено мікрофон, а монітор усе одно гуде: сигнал є, джерела поза системою немає.

Дзвін, гул, писк і пульсуючий шум: чим різняться відчуття

Відчуття описують по-різному: дзвін, дзижчання, шипіння, гул, свист, клацання, шум падаючої води, стрекотіння. Звук буває тихим або гучним, високим або низьким, постійним або тим, що приходить.

Пульсуючий шум у ритмі пульсу — привід для термінової консультації лікаря.

Відчуття іноді описують як шипіння або гул.

Причини шуму в голові

Причину знаходять не завжди. Серед частих зв'язків — зниження слуху, хвороба Меньєра, діабет, хвороби щитоподібної залози, розсіяний склероз, тривога і депресія, приймання деяких ліків.

Лікарський зв'язок описують для хіміопрепаратів, антибіотиків, нестероїдних протизапальних засобів і аспірину у високих дозах. У частини пацієнтів шум виник після ковіду.

• Вікове зниження слуху і шумова травма — гучна музика в навушниках, трактор, бензопила, вибух.
• Запалення: отит, синусит, сірчана пробка або стороннє тіло у вусі.
• Судинні та обмінні стани: патологія серця і судин, атеросклероз, гіпертензія, діабет, дисліпідемія.
• Неврологічні та пухлинні причини: черепно-мозкова травма, невринома слухового нерва, пухлини голови і шиї.
• Гормональні зміни у жінок, патологія скронево-нижньощелепного суглоба, шийний остеохондроз.

До 85% пацієнтів з тинітусом мають зареєстровану втрату слуху в діапазоні 250–8000 Гц. При цьому більшість людей зі зниженим слухом шуму не чують.

Коли шум буває постійним

До 35–45% дорослих чують шум час від часу, 8% — постійно, у 1% він знижує якість життя. У віці 55–65 років про симптом повідомляє приблизно кожен п'ятий.

За тривалістю розрізняють гострий шум (до 3 місяців), негострий (від 3 місяців до року) і хронічний (понад рік). За впливом — компенсований, з яким людина справляється, і декомпенсований, який порушує сон, увагу і настрій.

Практична шкала проста: перший ступінь не заважає працювати, другий помітний уночі, третій відволікає постійно, четвертий майже позбавляє працездатності.

Як лікар шукає причину шуму

На прийомі оглядають вуха: шукають запалення або сірчану пробку, перевіряють слух. За потреби направляють до фахівця на додаткові тести.

Аудіометрія залишається відносно об'єктивним показником стану слуху. Об'єктивної міри тяжкості самого тинітусу не існує: лікар спирається на скарги, сон і вплив на повсякденні справи. У діагностиці застосовують і відеоністагмографію.

Коли потрібно терміново до лікаря

Звертатися до лікаря потрібно, якщо шум повторюється або не минає, посилюється, заважає спати і зосереджуватися, викликає тривогу. Пульсуючий шум у ритмі пульсу — привід не відкладати візит.

Сама по собі наявність шуму не привід викликати швидку. Телефонуйте 103 або 112, якщо шум з'явився після травми голови або виник разом із раптовою втратою слуху, слабкістю м'язів обличчя чи відчуттям обертання.

Матеріал довідковий і не замінює консультацію лікаря: діагноз ставить лікар після огляду.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності