Шум у вухах і зниження слуху часто йдуть поруч: тінітус чують від 15 до 20 відсотків людей, і особливо часто це трапляється у людей похилого віку. Обидва симптоми мають спільні причини, частина причин піддається лікуванню. Нижче — що означає шум, чому падає слух і коли зволікати небезпечно.
Що таке тінітус
Тінітус (від латинського tinnīre — дзвеніти) — це шум у вухах без зовнішнього джерела. Людина чує дзвін, гудіння, шипіння, свист або клацання, яких ніхто інший не чує, і здебільшого це не ознака чогось небезпечного.
Звук стоїть в одному вусі, в обох або «в голові», триває постійно чи приходить хвилями. Гучність теж різна — від ледь чутного фону до рівня, що заважає розібрати мову.
Окремий різновид — пульсуючий шум, синхронний із серцебиттям. Він рідкісний, найчастіше вказує на проблеми кровотоку в голові чи шиї і потребує швидкого візиту до лікаря.
Звідки береться шум
Найчастіше тінітус пов'язаний із пошкодженням волоскових клітин внутрішнього вуха. Мозок компенсує втрату їхньої чутливості, підсилюючи сигнали сусідніх клітин, і людина чує звук, якого немає, — так само, як у залі після концерту ще дзвенить у вухах.
Частину випадків дають усувні причини: вушна інфекція, скупчення сірки, сторонній предмет у каналі. Шум з'являється після травми голови чи шиї, при хворобі Меньєра, дисфункції євстахієвої труби, отосклерозі, спазмах м'язів середнього вуха, проблемах із скронево-нижньощелепним суглобом.
Судини теж впливають: атеросклероз і підвищений тиск підсилюють потік крові й роблять шум чутнішим. Лікарі пов'язують тінітус із діабетом, хворобами щитовидної залози, анемією, мігренню, аутоімунними розладами, тривожністю та депресією.
Окрема категорія — ліки: понад 200 препаратів здатні викликати чи підсилити шум. Рішення про перегляд призначення ухвалює лікар, а не пацієнт.
Шум може з'явитися й після вірусної інфекції: вірус ушкоджує зовнішні волоскові клітини равлика. Після COVID-19 шум у вухах відзначали 14,8 відсотка інфікованих, втрату слуху — 7,6 відсотка.
Вік, гучність і звичка перепитувати
Поступове зниження слуху в обох вухах найчастіше пов'язане з віком або з роками гучного шуму. Людина звикає до власної гучності телевізора й не помічає, що перепитує частіше за інших.
Ось ознаки, які помічають або сама людина, або її близькі. Кожен із них — привід перевірити слух.
- важко розібрати мову, особливо в галасливому місці;
- доводиться просити повторити сказане;
- музика й телевізор звучать гучніше, ніж потрібно іншим;
- важко розмовляти телефоном;
- розмова втомлює, бо вимагає напруження.
Сірчана пробка
Надлишок сірки може закупорити канал. Тоді вухо ніби закладене, всередині свербить, слух падає — частіше з одного боку — і додається шум.
Закупорка може змінити тиск у вусі й викликати шум. Пробку прибирає лікар після огляду.
Якщо після видалення пробки слух не повернувся, розмову з сімейним лікарем не відкладають.
Раптова втрата слуху
Раптова втрата слуху означає падіння слуху за години чи дні, часто разом із закладеністю, дзвоном або запамороченням. Причини різні: перфорація барабанної перетинки після інфекції, дуже гучного звуку чи перепаду тиску, лабіринтит, хвороба Меньєра.
Такий стан не чекає зручного дня, бо потребує швидкого лікування. З ним звертаються до сімейного лікаря того ж дня, а погіршення протягом кількох днів чи тижнів — теж причина для невідкладного візиту.
Коли негайно до лікаря: шум у вухах після травми голови; шум разом із раптовою втратою слуху, слабкістю м'язів обличчя або запамороченням. Телефонуйте 103 або 112 і не сідайте за кермо самостійно.
До кого йти і як це перевіряють
На прийомі лікар оглядає вуха, шукає усувну причину — інфекцію чи сірку — і перевіряє слух. Далі направляє до спеціаліста на подальші обстеження.
Самодіагностика тут не працює, бо різні причини дають схожу картину.
Матеріал довідковий і не замінює консультацію лікаря.
Джерела
Історія оновлень
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності