Відчуття, що кімната нахилилася або попливла, зазвичай триває кілька секунд. Найчастіше причина криється у внутрішньому вусі: рідина в ньому приходить у рух при зміні положення голови. Розбираємо, які причини стоять за запамороченням при зміні положення тіла і які ознаки означають, що зволікати не можна.
Чому паморочиться голова при зміні положення тіла
У внутрішньому вусі є заповнені рідиною трубочки — півколові канали. Коли ви рухаєтеся, рідина всередині них зміщується, і цей потік повідомляє мозку про положення тіла. При доброякісному позиційному пароксизмальному запамороченні, яке скорочують як ДППЗ, маленькі шматочки кальцію, схожі на кісткову тканину, відриваються і починають плавати всередині каналу. Зміщення отолітів змінює гідромеханіку рідини внутрішнього вуха, мозок отримує суперечливі сигнали про положення тіла — і відповідає відчуттям обертання.
Запаморочення лежачи та при перевертанні з боку на бік
Один із типових провокаторів — перевертання в ліжку. При ДППЗ обертання зазвичай починається раптово і триває від кількох секунд до хвилин. Напад можуть супроводжувати нудота і блювання, відчуття втрати рівноваги, а іноді й зорові симптоми — відчуття, що предмети стрибають або зміщуються. Сам по собі напад здатен тривати годинами, а при тяжкому перебігу — днями й місяцями.
Запаморочення при повороті та закиданні голови
Закинути голову, щоб подивитися на щось угорі, — типовий побутовий тригер. При ДППЗ обертання провокують саме певні рухи голови, а не положення тіла. Справжнє запаморочення — відчуття обертання себе або навколишнього світу, і воно відрізняється від простої нестійкості.
Позиційне запаморочення та інші можливі причини
ДППЗ — найчастіший тип запаморочення: на нього припадає від 17 до 35 відсотків усіх випадків. Ризик вищий, якщо такий стан був у родичів, якщо траплялася травма голови — навіть легкий удар, — або була інфекція внутрішнього вуха на кшталт лабіринтиту.
- лабіринтит — інфекція внутрішнього вуха, спричинена вірусом застуди або грипу;
- вестибулярний неврит — запалення вестибулярного нерва;
- хвороба Меньєра — рідкісне захворювання внутрішнього вуха з шумом у вусі та втратою слуху;
- мігрень;
- побічна дія деяких ліків.
Іноді причину встановити не вдається. Проблеми внутрішнього вуха, що впливають на рівновагу, залишаються найчастішою групою причин.
Як лікар з'ясовує причину запаморочення
Розмова починається з розпитування: коли паморочиться, скільки триває, що ви робили. Потім лікар може попросити вас швидко перейти з положення сидячи в положення лежачи — такий тест нерідко провокує симптоми. Точніше працює проба Дікса—Холлпайка: голову фіксують у певному положенні й просять різко лягти назад, спостерігаючи за мимовільними рухами очей — ністагмом. Ністагм видно очима, в окулярах Френзеля або на відеоністагмографі; при неясній картині призначають електроністагмографію, КТ або МРТ голови, МР-ангіографію, перевірку слуху та калоричну пробу.
У теорії позиційного запаморочення давня історія: на початку XX століття на роль отолітів указував російський лікар С. І. Бєлінов, а одним із основоположників теорії вважають англійця Чарльза Холлпайка — у 1952 році вийшла його робота про обертове крісло та фізичну теорію купулярного механізму.
Коли потрібно негайно до лікаря
Плановий привід звернутися до лікаря — запаморочення, яке не минає або повертається. Негайний привід — поєднання обертання з сильним головним болем, сильною нудотою або блюванням, високою температурою, жаром або ознобом. Негайної допомоги потребують двоїння або втрата зору, зниження слуху, порушення мовлення, слабкість, оніміння або поколювання в руці чи нозі.
Саме по собі запаморочення не привід викликати швидку; 103 або 112 — якщо до нього приєднуються двоїння або втрата зору, зниження слуху, порушення мовлення, слабкість, оніміння або поколювання в руці чи нозі.
Цей розбір довідковий: він пояснює механізми, але не замінює консультацію лікаря, який бачить вас і вашу історію загалом.
Джерела
Історія оновлень
Відгуки читачів
Відгуків ще немає — поділіться, чи була стаття корисною.
Залишити відгук
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності