Заворот кишок: причини, фактори ризику та чим небезпечний

Коли говорять про заворот кишок, зазвичай мають на увазі ситуацію, при якій кишечник перестає пропускати вміст — це гостра кишкова непрохідність. У цьому стані їжа або кал не можуть рухатися по кишечнику. Нижче — про причини, групу ризику та ознаки, за якими ситуація стає невідкладною.

Що таке заворот кишок

Кишкова непрохідність виникає, коли їжа або кал не проходять по кишечнику. Закупорка буває повною або частковою. Причин багато. Одна з форм непрохідності — інвагінація (окремий стан, не заворот): одна частина кишки впроваджується в просвіт іншої. Спочатку це закупорка зсередини, а через 6–12 годин може приєднатися порушення живлення кишки через здавлення брижі.

Основні причини завороту кишок

Найчастіші причини непрохідності:

• спайки — смужки рубцевої тканини, які склеюють петлі кишки між собою, із сусідніми органами або зі стінкою живота;
• грижі;
• пухлини;
• деякі ліки.

Спайки з'являються після операцій на животі — майже у всіх, хто таку операцію переніс. Вони можуть зміщувати петлі кишки і перекривати шлях вмісту. При інвагінації поштовхом стає порушення перистальтики: його викликають вікові особливості сполучної тканини у грудних дітей або перешкода в стінці кишки — запалення, поліп на ніжці, стороннє тіло.

Фактори ризику і хто частіше стикається

Ризик вищий у тих, хто переніс операції на органах живота. Інвагінація частіше зустрічається у грудних дітей: 85–90% випадків припадає на вік до року, особливо на 4–9 місяців. У дітей старше року вона буває рідко і частіше пов'язана з органічною причиною — дивертикулом, гіперплазією лімфоїдної тканини, поліпом, злоякісним новоутворенням. Ризик підвищують кишкова форма алергії, муковісцидоз, порушення нервової і гуморальної регуляції, ентероптоз, туберкульоз очеревини і кишечника, вірусні кишкові інфекції, ускладнення після операцій на органах шлунково-кишкового тракту.

Ознаки, які повинні насторожити

Загальні симптоми непрохідності: сильний біль у животі або перейми, блювання, здуття, гучні звуки в животі, розпирання живота, неможливість випустити гази, запор.

У дитини з інвагінацією все починається раптово. Вона неспокійна, плаче, підтискає ноги. Напад обривається так само різко, як почався: дитина заспокоюється, може гратися. Через час напад повторюється. Такі напади болю бувають у 90% випадків. Незабаром з'являється одно- або дворазове блювання. Температура зазвичай залишається нормальною. Спочатку стілець нормальний, але через 6–10 годин у ньому з'являється кров, і він набуває вигляду «малинового желе». Пізніше гази і стілець перестають відходити. Між нападами живіт м'який, не здутий, іноді промацується утворення м'яко-еластичної консистенції, схоже на ковбасу.

Телефонуйте 103 або 112, якщо на тлі болю в животі і блювання живіт здутий і напружений, гази і стілець не відходять, у дитини повторюються напади неспокою з підтиснутими ногами або в стільці з'явилася кров. Повна кишкова непрохідність загрожує життю.

Як діагностують заворот

Лікар оглядає живіт, уточнює, чи відходять гази і стілець, розпитує про операції в минулому. З обстежень застосовують рентгенівські тести шлунково-кишкового тракту і комп'ютерну томографію — КТ-ентерографію. У дитини огляд закінчують дослідженням через пряму кишку: після витягання пальця може виділятися слиз з кров'ю без домішки калу. Самі спайки виявити тестами неможливо — лікарі зазвичай знаходять їх під час операції або при лапароскопії.

Чому це невідкладний стан

Повна закупорка блокує шлях вмісту повністю. При інвагінації здавлення брижі порушує кровообіг у ділянці кишки: розвивається набряк, потім некроз. Запалення склеює циліндри, і розправити інвагінацію вже не вдається. При пізній діагностиці розвивається картина перитоніту: живіт здутий, напружений, різко болючий у всіх відділах. При повній непрохідності людині потрібна негайна медична допомога, часто — операція. При частковій закупорці тактику визначає лікар.

Це довідковий матеріал: він допомагає дізнатися ознаки, але не замінює консультацію лікаря.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності