Перитоніт: що це, причини, види та чим він небезпечний

Перитоніт — це запалення очеревини, тонкої тканини, яка вистилає внутрішню стінку живота і покриває більшість органів черевної порожнини. Запалення виникає, коли в черевну порожнину потрапляють бактерії або хімічні подразники. Без лікування стан загрожує життю, тому його відносять до невідкладних.

Перитоніт: що це таке

Очеревина покриває нирки, печінку та кишечник. Коли вона інфікується, пошкоджуються й органи під нею. Площа очеревини співставна з площею шкірного покриву, тому нагноєння поширюється швидко, а організм зазнає загальної інтоксикації.

Хірурги уточнюють визначення: абсцеси черевної порожнини із загального визначення виключають. Прогноз при несвоєчасному або неадекватному лікуванні дуже несприятливий.

Причини перитоніту

Найчастіша причина бактеріального перитоніту — перфорація порожнистого органа шлунково-кишкового тракту: у черевну порожнину потрапляє шлунковий або кишковий вміст і мікрофлора. Отвір виникає при розриві червоподібного відростка, прободінні виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, перфорації дивертикула або пухлини, перерозтягненні кишки при непрохідності.

Інші шляхи: жовч або ферменти підшлункової залози при панкреатиті, травма живота, катетери в черевній порожнині, сепсис. Вільна рідина при асциті теж може нагноїтися.

Збудники — кишкова паличка, Bacteroides fragilis, ентерококи. У недоношених і тяжко хворих новонароджених причиною буває некротизуючий ентероколіт.

Види перитоніту: гострий, гнійний, каловий

Класифікація Лопухіна і Савельєва враховує перебіг (гострий, хронічний), інфікування (первинний, вторинний, третинний), ексудат (серозний, фібринозний, гнійний, геморагічний) і поширеність: місцевий, поширений (2–5 відділів), загальний (6 і більше).

Гнійний перитоніт — форма з утворенням гною; у ньому бере участь умовно-патогенна флора, іноді кілька збудників.

Термін «каловий перитоніт» у наведених класифікаціях не виділено. При перфорації кишки в черевну порожнину потрапляє кишковий вміст.

Як проявляється перитоніт

Основні ознаки: біль у животі, дуже висока температура або відчуття жару, холоду, ознобу, прискорене серцебиття, відсутність сечі або помітно менша її кількість. Додатково бувають втрата апетиту, нудота, блювання, здутий живіт.

• блювання, що не приносить полегшення;
• напруження м'язів передньої черевної стінки;
• різка болючість при натисканні на живіт.

Симптом уявного благополуччя: після перфорації біль сильний, потім стихає, тому що рецептори очеревини адаптуються, а через одну-дві години повертається з новою силою. При перитонеальному діалізі тривожна ознака — розчин у пакеті каламутніший за звичайний або з білими пластівцями.

Телефонуйте 103 або 112, якщо біль у животі різкий і посилюється, передня черевна стінка напружена і різко болюча при натисканні, температура дуже висока з ознобом, пульс частий, сечі немає або її дуже мало, з'являються ознаки шоку.

Як діагностують перитоніт: огляд, аналіз крові, візуалізація

При огляді лікар фіксує змінені показники: температуру, частоту пульсу і дихання, тиск, напруження і болючість живота.

Лабораторно: загальний аналіз крові, біохімія крові, включаючи ферменти підшлункової залози, показники роботи печінки і нирок, посів крові, дослідження перитонеальної рідини з фарбуванням за Грамом і посівом. Інструментально — рентгенографія або комп'ютерна томографія черевної порожнини.

Тяжкість оцінюють за Мангеймським індексом перитоніту: вісім факторів ризику, від 0 до 12 балів кожен, сума від 0 до 47. Значення вище 26 балів передбачає ймовірність летального наслідку з чутливістю 84 %, специфічністю 79 % і точністю 81 %.

Ускладнення та життя після перитоніту

Ускладнення: абсцес, гангрена кишки з необхідністю операції, внутрішньочеревні спайки як причина майбутньої кишкової непрохідності, септичний шок. Результат варіює від повного одужання до генералізованої інфекції і смерті. Він залежить від того, скільки часу минуло від перших симптомів до початку лікування, і від загального стану здоров'я.

Лікування проводять у лікарні: зазвичай внутрішньовенно вводять антибіотики, за необхідності виконують операцію, щоб усунути джерело інфекції.

Матеріал довідковий: він описує ознаки та обстеження, але не замінює консультацію лікаря.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності