Неврастенія: що це за стан, ознаки та причини

Іноді людина йде від лікаря із записом «неврастенія» або «астенічний невроз» і залишається з ним сам на сам: незрозуміло, хвороба це чи накопичена втома. За словом — довга традиція опису виснаження, і вона помітно змінювалася.

Що таке неврастенія і як змінювалося це поняття

Неврастенію описав американський лікар Георг Бірд у 1869 році — як психічний розлад із групи неврозів із підвищеною дратівливістю, втомлюваністю та втратою здатності до тривалої розумової і фізичної напруги.

Статус поняття змінювався. У МКХ-10 неврастенія належить до розділу F48 «Інші невротичні розлади», а в МКХ-11 її немає: натомість пропонується «Розлад настрою, неуточнений» (6A8Z). Є версія, що по суті неврастенія відображає дизавтономію — розбалансування вегетативної нервової системи.

Причини та фактори ризику

Неврастенія виникає, як правило, при поєднанні психічної травми з надмірно напруженою роботою та фізіологічними позбавленнями — хронічним недосипанням, відсутністю відпочинку. Виникненню сприяють інфекції та інтоксикації, що ослаблюють організм, куріння і алкоголь, ендокринні розлади, недостатнє харчування.

У втомлюваності як симптома причин багато: нестача сну, стрес, депресія і життєві труднощі, гормональні зміни — у період статевого дозрівання, вагітності, менопаузи, деякі хвороби на кшталт інфекційного мононуклеозу і COVID-19. Схожу картину дають діабет, хвороби серця, печінки, нирок і щитоподібної залози, анемія, апное уві сні, тривожні розлади.

Симптоми: втомлюваність, дратівливість і тілесні скарги

В описі неврастенії виділяють три стадії. Перша, гіперстенічна, трапляється частіше за інші й починається з дратівливості: дратує найменший шум, розмови і звуки, швидкий рух людей, натовп. Працездатність падає не стільки через втому, скільки через незібраність і слабкість активної уваги — людина довго не може почати справу і швидко відволікається.

Сон порушений майже завжди: засинання важке, пробудження часті, сни рясні, уранці підйом важкий, з відчуттям розбитості, яке трохи відступає до вечора. Часті скарги на головний біль, важкість у голові, тиск у скронях, погану пам'ять.

Друга стадія — дратівлива слабкість: спалахи роздратування з незначних приводів поєднуються з утомлюваністю і швидким виснаженням, з'являються сльозливість, непереносимість гучних звуків, яскравого світла, різких запахів. Третя, гіпостенічна, — млявість, апатія, сонливість, пригніченість і зосередженість на тілесних відчуттях. Тілесні скарги різноманітні: серцебиття, зниження апетиту, відрижка, печія, запори, важкість у шлунку.

Астенічний невроз: слабкість, виснаження і тривожний фон

Назву «астенічний невроз» використовують для станів, у яких на першому плані астенія — слабкість і виснаження. У третій стадії фон настрою стає дещо тривожним, з відтінком смутку і ослабленням інтересів, хоча афектів туги чи тривоги немає.

Як лікар ставить діагноз і виключає інші причини

Утомлюваність — не хвороба, а симптом, тому розмова починається зі сну, повсякденних справ, апетиту і навантаження. Лікар оглядає і може призначити аналізи крові — на анемію, діабет, підвищену функцію щитоподібної залози, а якщо причина незрозуміла, направляє до фахівця. Окремо виключають те, що маскується під виснаження, — апное уві сні — гучний хропіння і звуки задухи або похропування, анемію, діабет, хвороби щитоподібної залози.

Коли звертатися до лікаря

Приводом для розмови з лікарем стають кілька ситуацій.

• утома тримається кілька тижнів і незрозуміло, звідки вона;
• вона заважає роботі, справам і звичайному життю;
• до неї приєднуються інші симптоми — втрата ваги, зміни настрою;
• близькі помічають, що уві сні ви гучно хропите або видаєте звуки задухи чи похропування;
• крайня втома тримається не менше трьох місяців і заважає повсякденним справам.

Неврастенія та астенічні стани самі по собі не привід викликати швидку. Номери 103 і 112 — якщо є загроза життю: наприклад, ознаки інсульту чи інфаркту або серйозна травма.

Цей текст — довідковий: він не ставить діагноз і не замінює консультацію лікаря.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності