Аденоїди в носі та носоглотці: симптоми та причини

Вночі в дитячій чути, як хтось сопе, а вранці рот відкритий. Знайомо? Тоді мова піде про аденоїди: що це за тканина, що відбувається всередині носоглотки, чому дитина дихає ротом і до чого тут постійні отити.

Що таке аденоїди, де вони знаходяться і навіщо потрібні

Аденоїдами називають глоткову мигдалину — скупчення лімфоїдної тканини в склепінні носоглотки, тобто високо в горлі, одразу за носом. Разом з язиковою, трубними та піднебінними мигдалинами вона входить до лімфоїдного глоткового кільця і в лімфатичну систему. Завдання просте й корисне: ловити мікробів, які потрапляють в організм через рот і ніс.

Строго кажучи, «аденоїд» — це вже патологічно збільшена глоткова мигдалина. Батьки кажуть «аденоїди в носі», хоча анатомічно вони вище й глибше, в носоглотці. Заглянувши в рот, їх не побачити: при звичайному огляді горла ця мигдалина не видна, потрібні спеціальні інструменти.

Чому аденоїди збільшуються і запалюються

Причин кілька, і не завжди винна інфекція. Іноді дитина народжується з уже збільшеними аденоїдами. Частіше тканина розростається, коли мигдалина намагається впоратися з інфекцією, — і може залишитися збільшеною після того, як інфекція зникла.

Розвитку аденоїдів сприяють хвороби, що викликають запалення слизової носа і мигдалин: кір, скарлатина, грип, гострі та хронічні запальні захворювання верхніх дихальних шляхів. Якщо до збільшення додається запалення, говорять про аденоїдит — він буває гострим, підгострим і хронічним і проявляється підвищенням температури та різким порушенням носового дихання.

Основні ознаки аденоїдів: закладеність носа та інші симптоми

Що відбувається всередині: носоглотка перекрита, повітря не йде носом, і дитина переходить на дихання ротом. Спочатку це помітно тільки вночі — сопіння, хропіння, потім і вдень. Дихання ротом дає сухість у роті, неприємний запах, тріщини на губах і нежить.

• закладеність і дихання ротом, особливо уві сні;
• хропіння, сопіння, неспокійний сон;
• ранковий кашель — іноді єдиний симптом;
• слизові або гнійні виділення з носа, сухий кашель;
• поступове зниження слуху.

Виділення з носа можливі, але не названі обов'язковою ознакою; головний симптом — утруднене носове дихання. Ступені описують за тим, наскільки мигдалина закриває носові ходи: перша — верхню частину, друга — приблизно дві третини, третя — майже весь простір.

Аденоїди, алергія, нежить і гайморит: як пов'язані

Зв'язок двосторонній. Запалення слизової носа і мигдалин сприяє розростанню аденоїдів, а збільшені аденоїди можуть давати закладеність носа і нежить.

Типові ускладнення аденоїдів пов'язані з прохідністю носоглотки: це різні форми синуситу, включаючи гайморит і фронтит. Зниження слуху та отити виникають через порушення прохідності слухових труб. Зв'язок аденоїдів з алергією в довідковому матеріалі не описаний; чому ніс закритий — через аденоїди, запалення чи інші причини, визначає лікар.

До якого віку ростуть аденоїди і коли зменшуються

Зазвичай аденоїди починають зменшуватися приблизно після 5 років, а до підліткового віку майже повністю зникають: на цей час в організму є інші способи боротися з мікробами. Найчастіше збільшені аденоїди зустрічаються у дітей 3–7 років.

Як діагностують аденоїди і коли потрібен лікар

Лікар розпитує про симптоми, оглядає вуха, горло і рот, промацує шию. Аденоїди сидять вище, ніж видно при огляді рота, тому розмір оцінюють спеціальним дзеркалом, гнучкою трубкою з лампою (ендоскопом) або рентгеном. Ендоскопія вважається «золотим стандартом»; бувають і інші методи — пальцеве дослідження, комп'ютерна томографія, задня риноскопія.

До оториноларинголога має сенс іти, якщо дитина хропе і дихає ротом, кашляє вранці, погано чує, часто підхоплює отити або в неї довго не проходить закладеність. Далі лікар вирішує, чи достатньо спостереження, чи обговорюється видалення аденоїдів.

Саме по собі збільшення аденоїдів не привід викликати швидку; 103/112 — якщо дитині важко дихати, вона не може ковтати або говорити, наростає набряк у роті та горлі.

Матеріал довідковий і не замінює консультацію лікаря.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності