Аденоїди у дитини: що це, ознаки та причини

Закладений ніс у дитини батьки списують на застуду, а причина часом криється глибше — у носоглотці. Розберемо, що таке аденоїди, як вони проявляються і чому одна дитина просто сопе уві сні, а іншій отоларинголог пропонує операцію.

Що таке аденоїди і де вони знаходяться

Аденоїди — ділянка лімфоїдної тканини високо в глотці, одразу за носом. Разом із піднебінними мигдаликами вони входять до лімфатичної системи і затримують мікробів, які надходять через рот і ніс.

Глотковий мигдалик лежить у склепінні носоглотки, у складі лімфаденоїдного глоткового кільця. При звичайному огляді горла його не видно, для огляду потрібні спеціальні інструменти.

Аденоїд нагадує акустичний фільтр у глибині залу: поки він у нормі, повітря йде вільно, а при розростанні ніс звучить глухо, ніби співак співає із затиснутим носом. Патологією вважають саме розростання тканини — аденоїдні вегетації.

Ознаки аденоїдів у дитини

Розрослий мигдалик перекриває носове дихання, і дитина переходить на дихання ротом. Звідси сухість у роті, тріщини на губах, нежить і неприємний запах.

• постійна закладеність носа і дихання через рот;
• сухість у роті, тріщини губ, неприємний запах з рота;
• шумне дихання, хропіння, неспокійний сон, зупинки дихання уві сні;
• повторні отити і поступове зниження слуху.

Уночі з'являється сопіння і хропіння, сон стає неспокійним. Удень додаються слизові або гнійні виділення і хронічний сухий кашель.

Аденоїдит: запалення аденоїдів у дітей

Аденоїдит — запалення вже розрослого глоткового мигдалика. Він буває гострим, підгострим і хронічним, іноді поєднується із запаленням піднебінних мигдаликів.

Гостра форма дає підвищення температури і різке порушення носового дихання. При підгострому перебігу єдиним симптомом залишається ранковий кашель, при млявому перебігу слух знижується поступово.

Ускладнення пов'язані з прохідністю носоглотки: синусити, включаючи гайморит і фронтит, отити і зниження слуху через порушення прохідності слухових труб.

Чому аденоїди збільшуються

Причини різні: іноді дитина народжується зі збільшеними аденоїдами, частіше тканина збільшується, коли бореться з інфекцією, і залишається збільшеною після одужання. Розростанню сприяють хвороби, що запалюють слизову носа і мигдалики, — кір, скарлатина, грип, гострі та хронічні запалення верхніх дихальних шляхів.

Найчастіше аденоїди виявляють у віці від 3 до 7 років. Після п'яти років тканина зазвичай починає зменшуватися і до підліткового віку майже зникає.

Аденоїди у дітей до року і в 2 роки

Іноді дитина народжується з уже збільшеними аденоїдами. Найчастіше аденоїди спостерігаються у віці від 3 до 7 років.

Малюку важко провести класичний огляд дзеркалом через рот. Тут застосовують гнучкий ендоскоп: він найменш травматичний і рекомендований маленьким дітям.

Як лікар виявляє аденоїди і коли потрібен прийом

Отоларинголог розпитує про симптоми, оглядає вуха, горло і порожнину рота, промацує шию. Через рот мигдалик не побачити, тому розмір оцінюють спеціальним дзеркалом, гнучким ендоскопом із підсвічуванням або рентгеном.

Золотим стандартом вважають ендоскопію; застосовують також пальцеве дослідження, рентгенографію носоглотки і комп'ютерну томографію. Ступінь описують за тим, яку частину сошника закриває тканина: верхню, дві третини або майже всю.

Прийом потрібен при постійній закладеності, хропінні і зупинках дихання уві сні, повторних отитах і синуситах. Абсолютні показання до видалення — апное і повна відсутність носового дихання, що не піддаються консервативному лікуванню, стійке зниження слуху довше трьох місяців, рецидиви гнійних отитів.

Саме по собі збільшення аденоїдів не привід викликати швидку. Телефонуйте 103 або 112, якщо дитина дихає з труднощами, у неї набрякає горло або порожнина рота, їй важко говорити, вона не може ковтати або відкрити рот.

Цей текст — довідковий: він пояснює картину, але не замінює консультацію лікаря.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності