Рак шлунка: ознаки, причини та діагностика

Рак шлунка — злоякісна пухлина, яка походить з епітелію слизової оболонки шлунка. У світі він посідає п'яте місце за частотою серед онкологічних захворювань і третє — за смертністю. Ранні прояви неспецифічні, тому діагноз нерідко ставлять пізно.

Що таке рак шлунка

Пухлина може розвиватися в будь-якому відділі шлунка і поширюватися на інші органи — особливо стравохід, легені та печінку.

На рак шлунка припадає близько 7% випадків раку у світі та 9% смертей від онкозахворювань; у чоловіків він трапляється частіше. Дві третини захворілих — люди старші за 65 років.

Причини та фактори ризику раку шлунка

Найстійкіший фактор ризику — інфекція Helicobacter pylori: у інфікованих ризик вищий приблизно у 2,5 раза, а Міжнародне агентство з дослідження раку ВООЗ у 1994 році віднесло її до канцерогенів 1-ї групи.

Більшості випадків передує тривалий передраковий процес: хронічний гастрит — мультифокальна атрофія — кишкова метаплазія — інтраепітеліальна неоплазія; цей процес переходить в аденокарциному. Кардіальний (проксимальний) рак шлунка з цією інфекцією не пов'язаний.

Підвищують ризик:

• інфекція Helicobacter pylori і хронічне запалення слизової;
• чоловіча стать;
• надлишок солі, копчених і маринованих продуктів, алкоголь;
• куріння;
• сімейний анамнез раку шлунка.

Окремо згадують атрофічний гастрит, аденоматозні поліпи та перніціозну анемію, а також зростання ризику через 5–10 років після операцій на шлунку, що сприяють рефлюксу.

Перші ознаки раку шлунка

На ранніх стадіях прояви неспецифічні: диспепсія, зниження апетиту, дискомфорт у шлунку. У одного з п'ятдесяти пацієнтів, які звертаються зі скаргами на диспепсію, виявляють рак шлунка.

Синдром малих ознак — астенія, відраза до м'ясної їжі, анемія, втрата ваги — частіше трапляється при поширених формах.

Раннє насичення і відчуття переповнення після невеликої кількості їжі характерне для ендофітного росту, коли шлунок стає ригідним; для раку кардії типова дисфагія, для раку пілоричного відділу — порушення евакуації з блюванням.

На пізніх стадіях приєднуються болі в епігастрії, блювання, кровотеча при виразкуванні пухлини: чорний дігтеподібний кал, блювання «кавовою гущею» або кров'ю.

Гастрит і рак шлунка: чи є зв'язок

Підвищений ризик раку шлунка пов'язують із хронічним гастритом, атрофічним гастритом та інфекцією H. pylori.

У інфікованих H. pylori ризик раку шлунка суттєво підвищений — відносний коефіцієнт 2,5. Бактерія спричиняє гістологічні зміни: атрофію слизової оболонки, кишкову метаплазію та дисплазію епітелію; атрофічний гастрит відносять до сприятливих факторів.

Ерадикація H. pylori може перешкоджати розвитку раку шлунка, але після формування кишкової метаплазії вона вже не запобігає розвитку раку, хоча здатна загальмувати його прогресування.

Діагноз встановлює лікар за результатами ендоскопії та біопсії.

Як діагностують: ФГДС і аналізи крові

Діагноз ставлять за сукупністю даних: огляд, аналізи крові та візуалізаційні дослідження, ендоскопія і біопсія; ФГДС — російський еквівалент ендоскопії верхніх відділів шлунково-кишкового тракту.

Анемія зазначена як можлива ознака при поширених формах захворювання. Аналізи крові входять до набору обстежень, однак їхні результати оцінюють разом з іншими дослідженнями.

Стадії раку шлунка і коли звертатися до лікаря

Номер стадії визначає лікар за результатами обстеження. Метастази виникають у 80–90% хворих на рак шлунка.

Шестимісячна виживаність становить близько 65% у разі ранньої діагностики і менше 15% на пізніх стадіях.

Диспепсія і дискомфорт у шлунку можуть бути симптомами раннього раку, але такі самі симптоми спричиняють і інші хвороби. При крові в калі, блюванні, нез'ясованій втраті ваги, жовтяниці або утрудненні ковтання потрібно звернутися до лікаря.

Рак шлунка сам по собі не привід викликати швидку. 103 або 112 — якщо з'явилося блювання кров'ю або «кавовою гущею», чорний дігтеподібний кал або інші ознаки сильної шлунково-кишкової кровотечі.

Матеріал довідковий: він не замінює консультацію лікаря і описує лише загальні закономірності.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності