Неходжкінські лімфоми: що це, види та як їх виявляють

Діагноз «неходжкінська лімфома» об'єднує десятки різних захворювань, а не одне. Під цією назвою розуміють усі лімфоми, крім лімфоми Ходжкіна, і від конкретного підтипу залежить і прогноз, і те, як поводиться хвороба.

Що таке неходжкінські лімфоми

Лімфоми — злоякісні пухлини, які походять із лімфоцитів. Неходжкінські лімфоми починаються, коли Т- або В-лімфоцит стає аномальним і ділиться знову і знову, а ці клітини можуть поширюватися майже в будь-яку частину тіла. Термін історично збірний: у класифікації ВООЗ 2008 року від протиставлення «лімфома Ходжкіна — неходжкінські лімфоми» значною мірою відмовилися, об'єднавши понад 80 форм у чотири основні групи. Для статистичної зіставності іноді використовують і застарілу класифікацію 1982 року з 16 підтипами. Середня п'ятирічна виживаність при всіх типах у США становить 69 %, але за окремими формами та стадіями вона сильно різниться.

Основні види: В-клітинні та Т-клітинні лімфоми

За походженням клітин розрізняють В-клітинні та Т-клітинні лімфоми; Серед описаних форм — анапластична великоклітинна лімфома, Т-клітинна лімфома дорослих. Причини в різних форм різні. З вірусом Епштейна — Барр пов'язують лімфому Беркітта та екстранодальну NK-T-клітинну лімфому, з вірусом людського Т-клітинного лейкозу — Т-клітинну лімфому в дорослих, з Helicobacter pylori — MALT-лімфому шлунка, з вірусом гепатиту C — лімфому селезінкової маргінальної зони та дифузну B-клітинну великоклітинну лімфому. Ризик підвищують імуносупресія, деякі інфекції та ослаблений імунітет.

Індолентні та агресивні лімфоми: у чому різниця

Форми різняться за швидкістю росту — від повільно зростаючих індолентних до дуже агресивних. При менш агресивних варіантах можливе тривале виживання без лікування, лише під динамічним наглядом, тоді як при агресивних формах відсутність активного лікування може швидко призвести до погіршення. Саме тому «неходжкінська лімфома» без уточнення підтипу мало про що говорить.

Великоклітинна, фолікулярна, з клітин маргінальної зони та лімфома Беркітта

Серед форм трапляються дифузна B-клітинна великоклітинна лімфома, фолікулярна лімфома, лімфома маргінальної зони та лімфома Беркітта. Вони різняться біологією, перебігом і прогнозом, тому й підхід до нагляду в лікаря різний. Прогноз у межах однієї форми залежить від стадії, імунофенотипу, цитогенетичних аномалій і проліферативного індексу пухлини.

Симптоми неходжкінських лімфом

Прояви бувають різними:

• збільшені безболісні лімфовузли на шиї, в пахвах або паху;
• нез'ясована втрата ваги, лихоманка, проливні нічні пітніння;
• кашель, утруднене дихання або біль у грудях;
• слабкість і втомлюваність, які не минають;
• біль, набряк або відчуття повноти в животі.

Як діагностують лімфому і коли звертатися до лікаря

Діагноз встановлюють за допомогою огляду, аналізів крові, рентгену грудної клітки та біопсії; застосовують також дослідження кісткового мозку та візуалізацію, а для оцінки поширеності — визначення стадії. Якщо симптомів немає, активне лікування може не знадобитися одразу — це називають вичікувальною тактикою. При стійкому збільшенні лімфовузлів або перелічених симптомах звертаються до лікаря; він вирішує, які обстеження потрібні.

Саме по собі збільшення лімфовузла не привід викликати швидку; 103/112 — якщо різко утруднилося дихання або з'явився сильний біль у грудях.

Матеріал довідковий: він не замінює консультацію лікаря, який оцінює конкретну ситуацію.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності