Вестибулярний синдром — це збірна назва для розладів рівноваги та запаморочення, джерело яких криється у внутрішньому вусі або вестибулярному нерві. Механізм тут простий: орган рівноваги надсилає в мозок хибні сигнали про рух, і людина відчуває обертання там, де нічого не рухається. Розберімо, звідки береться цей збій і як відрізнити його від звичайної нудоти.
Вестибулярний синдром: що це таке
Внутрішнє вухо відповідає за баланс, і саме його проблеми — найчастіша причина вестибулярних розладів. Мозок отримує спотворену інформацію і не може узгодити її із зором та сигналами від м'язів. Звідси нестійкість, нудота, пітливість і труднощі під час ходьби. При цьому розрізняють два різні відчуття, які часто плутають.
Вестибулярне запаморочення: симптоми та вестибулярна криза
Вертиго, або справжнє запаморочення, — це відчуття, що ви або кімната обертаєтеся, навіть коли нічого не рухається. Воно посилюється під час ходьби, вставання, повороту голови. Напад може тривати від кількох секунд до годин, а при тяжкому перебігу — днями й місяцями. До запаморочення нерідко приєднуються нудота, блювання, посилене потовиділення, шум у вухах і порушення координації.
Окремо виділяють несистемне запаморочення — відчуття нудоти, легкості в голові, нестійкості без обертання. Його причини лежать поза лабіринтом: різке падіння тиску, зневоднення, надто швидкий підйом з ліжка, приймання деяких ліків, заколисування, мігрень. Закладеність вуха може бути симптомом хвороби Меньєра.
Причини порушення вестибулярного апарату
Серед причин вестибулярного запаморочення найчастіше називають доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення (ДППЗ) — найчастішу причину вертиго, за якої симптоми провокують певні рухи голови. Далі йдуть лабіринтит (запалення внутрішнього вуха після застуди або грипу) і вестибулярний неврит — запалення вестибулярного нерва. До списку входять також хвороба Меньєра, мігрень і побічна дія деяких ліків. Іноді причину встановити не вдається.
- ДППЗ — найчастіша причина вертиго
- Лабіринтит і вестибулярний неврит
- Хвороба Меньєра
- Мігрень і побічні ефекти ліків
Хвороба Меньєра: що це і як проявляється
Хвороба Меньєра — негнійне захворювання внутрішнього вуха, за якого збільшується об'єм ендолімфи і підвищується внутрішньолабіринтний тиск. Це рідкісна патологія: за різними даними, від 20 до 200 випадків на 100 000 населення. Захворювання описав французький лікар Проспер Меньєр (1799—1862), і відтоді його ім'я носить ця недуга. Хворіють переважно люди європеоїдної раси, середній вік — від 20 до 50 років, хоча трапляється хвороба і в дітей.
Проявляється вона нападами системного запаморочення, розладом рівноваги, нудотою і блюванням, шумом у вухах, закладеністю вуха і зниженням слуху. У перші 2—3 роки приглухуватість може бути тимчасовою, але з часом слух знижується аж до глухоти. Перебіг непередбачуваний: у частини пацієнтів через 7—10 років напади стихають.
Хвороби середнього і внутрішнього вуха та несистемне запаморочення
Лабіринтит — це інфекція внутрішнього вуха, спричинена вірусом застуди або грипу. Діагностика ґрунтується на розпитуванні про симптоми й ліки, огляді, перевірці слуху, рівноваги та ходи. Лікар може провести простий тест зі швидким переходом із сидячого положення в лежаче, а за підозри на інсульт або травму голови — направити на візуалізацію.
Коли запаморочення потребує термінового огляду
До лікаря звертаються, якщо запаморочення не минає або повертається і заважає повсякденному життю. Терміновий огляд потрібен при сильному головному болю, блюванні, високій температурі, ознобі. Окремо виділяють ознаки, що потребують негайної допомоги.
Саме по собі запаморочення не привід викликати швидку; 103 або 112 — якщо при вертиго з'являються двоїння або втрата зору, зниження слуху, порушення мовлення, слабкість, оніміння або поколювання в руці чи нозі.
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря: лише фахівець зможе встановити причину вашого запаморочення.
Джерела
Історія оновлень
Відгуки читачів
Відгуків ще немає — поділіться, чи була стаття корисною.
Залишити відгук
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності