Ви прокидаєтесь, а рука під подушкою — чужа: важка, ніби налита ватою, і в ній повзуть ті самі «мурашки», які кожен знає з дитинства. За кілька хвилин усе минає, і ви забуваєте про це до наступного разу. Але іноді ці відчуття не минають так швидко — і тоді є сенс зрозуміти, звідки вони беруться.
Коли нерв просто здавлений
Медичний термін для цього відчуття — парестезія: поколювання, лоскіт чи печіння шкіри без видимого подразнення. Найвідоміший її різновид — відчуття «поколювання голками» або «засинання кінцівки», хоча бувають і рідкісніші варіанти на кшталт «повзання мурашок» під шкірою. Найпоширеніша, побутова причина оніміння — тимчасове обмеження нервових імпульсів, викликане незручною позою чи «засиджуванням» частини тіла. Зняття тиску зазвичай призводить до поступового полегшення. Короткочасне відчуття, схоже на «електричний удар», може виникнути навіть від удару ліктьового нерва. У старшому віці спінальні порушення іноді дають короткі парестезії, коли голова чи тіло перебувають у незвичних положеннях.
Окрема історія — синдром зап'ястного каналу: тиск на нерв у ділянці зап'ястка, що спричиняє поколювання, оніміння й біль у кисті та пальцях. Симптоми часто починаються поступово, то з'являються, то зникають, і зазвичай гірші вночі. Ризик вищий, якщо людина має надлишкову вагу, вагітна, виконує роботу чи хобі з частим згинанням зап'ястка або сильним стисканням, має артрит чи діабет, раніше травмувала зап'ясток або має родичів із цим синдромом.
Коли страждають самі нерви
Периферична нейропатія розвивається, коли нерви на кінцівках — руках, стопах, передпліччях — пошкоджені. Основні симптоми включають оніміння й поколювання в стопах чи руках, печіння, колючий або стріляючий біль, втрату рівноваги й координації, м'язову слабкість, особливо в стопах. У Великій Британії майже кожна десята людина віком від 55 років має периферичну нейропатію.
Найчастішою причиною називають діабет: з часом високий рівень цукру в крові пошкоджує нерви. Серед інших причин — фізична травма нерва, вірусна інфекція (наприклад, оперізувальний лишай), побічна дія деяких ліків або надмірне вживання алкоголю. Хронічні парестезії також можуть вказувати на дефіцит вітамінів і недоїдання, порушення обміну речовин, поганий кровообіг у кінцівках через атеросклеротичне звуження судин, а в рідкісних випадках — на отруєння ртуттю. Без належного кровопостачання нервові клітини не можуть адекватно передавати сигнали в мозок.
Найпоширеніший тип нейропатії — полінейропатія — починається з найдовших нервів, тому симптоми зазвичай стартують у стопах, а згодом ніби «піднімаються» вище й зрештою торкаються рук.
Що ще може стояти за онімінням
- Гіпокальціємія — зниження рівня кальцію, яке може проявлятися сильним болем і парестезіями в кінцівках.
- Хвороба Фабрі — рідкісний спадковий стан обміну речовин, що дає акропарестезію.
- Дефіцитні й обмінні стани — зокрема гіпотиреоз і гіпопаратиреоз.
- Наслідки пошкоджень центральної нервової системи — у людей, які перенесли інсульт чи черепно-мозкову травму.
Щоб розібратися в картині, лікар може направити на дослідження провідності нерва, а для виключення ролі центральної нервової системи — на комп'ютерну томографію. Якщо є підозра на синдром зап'ястного каналу, іноді призначають тест нервів у ділянці зап'ястка, УЗД чи МРТ.
Якщо оніміння чи слабкість руки або ноги раптово охопили один бік тіла, перекосило обличчя чи порушилося мовлення — це привід негайно викликати швидку — 103 або 112.
До лікаря звертаються, якщо симптоми посилюються або не минають, якщо є біль, поколювання чи втрата чутливості в стопах, порушення рівноваги чи слабкість, а також якщо на стопі з'явилася ранка чи виразка, яка не гоїться. Людям із високим ризиком нейропатії, зокрема з діабетом, рекомендовані регулярні огляди. Загалом що раніше діагностовано периферичну нейропатію, то більше шансів обмежити пошкодження й запобігти ускладненням.
Що записати перед візитом до невролога
На прийомі лікар розпитує про симптоми й оглядає руку чи ногу, тож найкорисніше — принести з собою конкретику, а не загальне «німіє». Запишіть, які саме ділянки оніміють і з якого боку; коли це відбувається — уночі, після навантаження, у певній позі; чи є біль, печіння, слабкість, чи важко щось узяти рукою; як давно це почалося і чи змінюється з часом. Додайте перелік ліків, які приймаєте, згадайте перенесені травми, вірусні інфекції, алкоголь, а також хвороби, як-от діабет, артрит чи проблеми зі щитоподібною залозою. Ці деталі — не формальність: саме з них лікар складає напрямок пошуку.
Цей матеріал — довідковий і не замінює консультацію лікаря: оніміння має надто багато причин, щоб ставити діагноз за текстом.
Джерела
Історія оновлень
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності