Неврит слухового нерва: що це, симптоми та причини

Слух — це не лише вухо, а й нерв, який передає сигнал у мозок. Коли страждає переддверно-завитковий нерв, людина може помічати зниження слуху, шум у вусі або запаморочення. Розберемося, що означає термін «неврит слухового нерва» (його також називають запаленням вушного нерва) і як він співвідноситься з іншими хворобами слухового нерва.

Що таке неврит слухового нерва

Термін «неврит слухового нерва» в медичній літературі частіше описують через нейросенсорну (сенсоневральну) приглухуватість — втрату слуху через ураження звукосприймального апарату: структур внутрішнього вуха, переддверно-завиткового нерва (VIII) або центральних відділів слухового аналізатора в стовбурі та слуховій корі. Як правило, причина — дефекти або пошкодження волоскових клітин спірального органа завитки; ураження самого нерва трапляється нечасто.

Причини запалення слухового нерва

Причини поділяються на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх відносять акустичну травму, інфекції, тривалий вплив гучного шуму понад 80 дБ і ототоксичні ліки. До внутрішніх — дефектні гени, що призводять до глухоти. Приглухуватість може бути вродженою або набутою. Серед набутих факторів називають механічні травми, а також прийом деяких препаратів, наприклад аміноглікозидних антибіотиків і петльових діуретиків.

Симптоми невриту слухового нерва

Запідозрити проблему буває непросто. Людина гірше чує співрозмовників, особливо в галасливих місцях, просить повторити сказане, робить телевізор гучнішим, ніж оточення, відчуває втому від напруження під час розмови. Іноді втрату слуху раніше помічають близькі. При раптовій втраті слуху разом із запамороченням, відчуттям обертання (вертиго) або дзвоном у вухах (тинітусом) йтися може про лабіринтит або хворобу Меньєра. Ці симптоми описані для приглухуватості загалом, а не для окремого «невриту вуха».

• Поступове зниження слуху в обох вухах — старіння або багаторічний вплив гучного шуму.
• Труднощі зі слухом в одному вусі, біль, температура, виділення — ймовірна інфекція вуха.
• Відчуття закладеності та свербіж — скупчення сірки.
• Раптова втрата слуху після інфекції, гучного звуку або перепаду тиску — можливе пошкодження барабанної перетинки.

Кохлеарний неврит і кохлеоневрит: у чому різниця

Терміни «кохлеарний неврит» і «кохлеоневрит» пов'язують з ураженням завитки та переддверно-завиткового нерва; клінічно це стосується нейросенсорної приглухуватості, при якій страждають завитка, VIII нерв або центральні відділи слухового аналізатора. Такі стани потребують лікарської оцінки.

Інші хвороби слухового нерва

Крім запальних і шумових уражень існують спадкові форми. Серед них аутосомно-рецесивна несиндромальна глухота DFNB1, пов'язана з мутацією гена GJB2, синдроми Стіклера, Ваарденбурга, Пендреда та Ушера. Окремо згадують слухову нейропатію (auditory neuropathy). Такі стани діагностують фахівці за результатами тестів.

Як діагностують і коли звертатися до лікаря

Лікар оцінює скарги, оглядає вухо і за потреби направляє на обстеження слуху. Використовуються камертональні проби: тест Вебера показує латералізацію звуку, тест Рінне порівнює повітряну та кісткову провідність. При нейросенсорній приглухуватості поріг чутності на частотах 500–4000 Гц може бути вищим за норму на 50 дБ при легкому ступені, на 50–60 дБ при середньому і понад 60–70 дБ при тяжкому. Звернутися до лікаря потрібно, якщо слух поступово погіршується або не відновився після лікування інфекції чи видалення сірки. Терміново записатися на прийом потрібно при раптовій втраті слуху в одному або обох вухах, погіршенні за останні дні чи тижні, а також при супутніх болю та виділеннях.

Саме по собі зниження слуху не привід викликати швидку; 103 або 112 — при загрозливому для життя стані, наприклад при підозрі на інсульт або інфаркт.

Цей матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря: лише фахівець після огляду та обстежень зможе сказати, що саме відбувається з вашим слухом.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності