Артеріальний тиск — це сила, з якою кров тисне на стінки артерій. У момент скорочення серця вона максимальна (систолічний тиск), між ударами падає (діастолічний). Розберемо, через що ці цифри зростають і коли підвищення перестає бути просто реакцією на день.
Чому тиск взагалі підвищується
Механіка проста, як у водопроводі: є насос (серце), труби (судини) і об'єм рідини в системі. Звузили труби, додали рідини, змусили насос працювати з більшим зусиллям — тиск у контурі виріс. В організмі за це відповідають нервова і гормональна регуляція тонусу судин, об'єм крові та робота серця.
У 90–95 % випадків це есенціальна гіпертензія, або гіпертонічна хвороба: вона розвивається поступово, у міру дорослішання. Решта — вторинні гіпертензії: ниркові (3–4 %), ендокринні (0,1–0,3 %), гемодинамічні, неврологічні, стресові, спричинені прийомом речовин, і гіпертензії вагітних, коли зростання тиску — симптом основного захворювання. Схильність спадкова: описано понад 20 комбінацій у генетичному коді, що сприяють її виникненню.
Основні причини підвищеного тиску
Причин багато, і в кожної своя логіка. Ниркові гіпертензії розвиваються, коли страждають самі нирки або судини, що їх живлять. Ендокринні пов'язані з надлишковою секрецією гормонів — альдостерону, кортизолу, тиреоїдних гормонів. Стресові виникають при тривалій психоемоційній напрузі: порушується кіркова і підкіркова регуляція судиннорухової системи. Окрема категорія — ятрогенні гіпертензії, пов'язані з прийомом біологічно активних добавок і ліків. Якщо причина — інше захворювання або препарат, усунення причини нерідко знижує тиск.
Вторинні гіпертензії та особливості у жінок
У жінок окрема тема — гормональні контрацептиви: на їхньому тлі гіпертензія розвивається частіше, особливо у тих, хто курить, у жінок з ожирінням і у літніх; при підвищенні тиску на тлі гормональних контрацептивів питання про препарат вирішує лікар. При старті замісної гормональної терапії в постменопаузі тиск контролюють частіше.
Фактори ризику гіпертонії
Шанси на гіпертонію підвищують кілька груп факторів:
- вік і близькі родичі з гіпертонією;
- надлишок солі в раціоні;
- зайва вага, куріння, алкоголь;
- тривалий стрес, малорухливість;
- цукровий діабет, підвищений рівень атерогенних ліпідів і тригліцеридів.
Коли підвищення тиску потребує звернення до лікаря
Гіпертензія зазвичай не дає симптомів; рідко виникають головний біль, розпливчастість зору, біль у грудях. Дізнатися про неї можна лише вимірюванням. Поріг при перевірці медпрацівником — 140/90 і вище, при домашньому вимірюванні — 135/85 і вище. Категорії: нижче 120/80 — норма; 120–129 при діастолічному нижче 80 — підвищений; 130–139 або 80–89 — перша стадія; 140 і вище або 90 і вище — друга; вище 180 і вище 120 — гіпертонічний криз, допомога потрібна негайно. Діагноз ставлять за двома і більше вимірюваннями в різні дні. Перевірка доречна при підозрі на гіпертонію, у віці 40+ і якщо тиск не вимірювали понад п'ять років. Без лікування страждають судини, серце, мозок, нирки й очі: зростає ризик інфаркту, інсульту, серцевої та ниркової недостатності, судинної деменції.
Підвищений тиск сам по собі не привід викликати швидку. 103 або 112 — якщо з'явився давильний біль у грудях, який не минає, біль віддає в руку, шию, щелепу, живіт або спину, а разом з нею є пітливість, нудота, запаморочення або нестача повітря: це може бути інфаркт.
Матеріал довідковий: він пояснює механіку явища і не замінює консультацію лікаря — цифри тонометра обговорюють з лікарем, а не з пошуковим рядком.
Джерела
Історія оновлень
Відгуки читачів
Відгуків ще немає — поділіться, чи була стаття корисною.
Залишити відгук
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності