Миготлива аритмія: що це, причини та наскільки вона небезпечна

Миготлива аритмія — не «збій настрою» серця, а конкретний електрофізіологічний механізм. Нижче — що відбувається з передсердями, звідки береться хаотичний ритм, про що говорять цифри і в яких випадках зволікання небезпечне.

Що таке миготлива аритмія (миготіння передсердь)

Фібриляція передсердь, ФП, у побуті «миготіння» — надшлуночкова тахіаритмія з хаотичною електричною активністю передсердь: імпульси йдуть із частотою 350–700 за хвилину, скоординованого скорочення передсердь при цьому немає. Камери серця працюють неузгоджено, шлуночки не заповнюються повністю і не перекачують достатньо крові до легень і тіла.

Чому виникає миготлива аритмія: причини та фактори ризику

В основі — зміни тканини серця або його електричної сигналізації. Серед причин: артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, вади клапанів, ішемічна хвороба серця (у 20% пацієнтів із ФП), кардіоміопатії, міокардит і перикардит, гіпертиреоз, діабет, ожиріння, хронічна хвороба нирок, ХОЗЛ, апное уві сні.

Ризик зростає з віком (особливо після 65 років), вищий у чоловіків. Внесок дають куріння, алкоголь (навіть близько 10 г на день пов'язані з підвищенням ризику приблизно на 5%), окремі ліки — левотироксин, літій, сальбутамол, тренування на витривалість. Спадковість вагома: серед понад 2200 пацієнтів із ФП у 30% батьки теж мали ФП. У 30–45% випадків пароксизмальної і 20–25% персистентної ФП аритмія виникає у молодих людей без патології серця.

Ознаки миготливої аритмії

Основне — нерегулярний пульс: удари йдуть через різні проміжки. Далі — відчуття, що серце калатає, тріпоче або пропускає удари; частота вище 100 за хвилину; виражена втомлюваність, найчастіший симптом; важче дається навантаження; біль або стискання в грудях; задишка, запаморочення, переднепритомний стан. Частина людей нічого не відчуває — аритмію знаходять на огляді або при обстеженні з іншого приводу.

Перебіг буває пароксизмальним (напади починаються і припиняються самі), персистентним (ритм відновлюється після лікування) і постійним. За частотою скорочень шлуночків розрізняють тахісистолічну форму (понад 90 за хвилину), нормосистолічну і брадисистолічну (менше 60).

Як миготлива аритмія проявляється на тонометрі та пульсі

Підказку дає не цифра, а ритм: при ФП пульс нерегулярний, а остаточний діагноз ставлять за ЕКГ. Низький артеріальний тиск може бути серед симптомів.

Як діагностують миготіння передсердь

Вирішальна ознака — ЕКГ: зубців P немає, замість них з'являється безліч хвиль f. Лікар уточнює симптоми, спосіб життя, інші хвороби і сімейний анамнез, проводить огляд і призначає обстеження:

• електрокардіограма — фіксує відсутність зубців P і хвилі f;
• ехокардіографія — структура серця і клапанів;
• рентген грудної клітки;
• аналізи крові, зокрема для пошуку інших причин симптомів;
• носимий монітор, що записує електричну активність серця.

Чи це небезпечно: ризики та ускладнення, коли потрібен лікар

Так, нагляд необхідний. ФП стає причиною близько 25% ішемічних інсультів, а її наявність збільшує частоту кардіоемболічного інсульту і системних тромбоемболій у 5 разів; тромби утворюються переважно у вушку лівого передсердя через уповільнення кровотоку. Серед інших ускладнень — серцева недостатність, тромби, раптова зупинка серця, когнітивні порушення і деменція. Хронічний перебіг підвищує ризик смерті приблизно в 1,5–2 рази. Поширеність — 1–2% популяції, близько 8% серед людей старше 80 років; ризик для людини старше 40 років становить 26% у чоловіків і 23% у жінок.

Вилікування немає, але лікування контролює симптоми і знижує ризик ускладнень. До кардіолога направляють при підозрі на ФП, при повторюваних або посилюваних перебоях, а також якщо діагноз уже є, а лікування не допомагає.

Саме по собі миготіння передсердь не привід викликати швидку. Телефонувати 103 або 112 потрібно, якщо на тлі швидкого або нерегулярного серцебиття є біль у грудях, задишка, пітливість, нудота або блювання, непритомність, сильне запаморочення або падіння, різкий головний біль, слабкість або оніміння однієї сторони обличчя чи тіла, нечіткий зір або втрата зору, сплутаність свідомості, утруднення мовлення.

Матеріал довідковий: він пояснює механізм і орієнтири, але не замінює консультацію лікаря, який оцінить саме вашу ситуацію.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності