Печія знайома багатьом: печіння посередині грудей, іноді — кислий присмак у роті. Це не ознака «слабкого шлунка» й не привід купувати черговий «детокс». Розберімо спокійно, що відбувається всередині й коли звичайна печія стає хворобою.
Що це не є і як працює сфінктер?
Печія — не «надлишок кислоти», яку треба будь-що нейтралізувати. Печія — це печіння в грудях, спричинене тим, що шлунковий вміст рухається вгору, до горла — тобто кислотний рефлюкс. Проблема в тому, що вміст шлунка потрапляє туди, де йому бути не слід.
Між стравоходом і шлунком є замикальний механізм — нижній сфінктер стравоходу. Основним чинником розвитку гастроезофагеальної рефлюксної хвороби є порушення моторики верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, насамперед розслаблення цього сфінктера. Короткочасний закид може бути нормальним фізіологічним явищем: він звільняє шлунок від надлишку повітря, їжі чи рідини. Хворобою це стає тоді, коли закиди часті, тривалі й супроводжуються неприємними відчуттями.
Фізіологічним вважають закид, якщо епізодів не більше 50 на добу і кожен триває до 20 секунд.
Що провокує печію?
Печію спричиняють або посилюють такі чинники. Серед них — певна їжа й напої: кава, томати, алкоголь, шоколад, жирна чи гостра їжа. Також куріння, стрес і тривожність, зміна рівня деяких гормонів (зокрема прогестерону й естрогену), окремі ліки, грижа стравохідного отвору діафрагми, виразка шлунка та бактеріальна інфекція шлунка. Підвищують внутрішньочеревний тиск і сприяють закиду вагітність та ожиріння, а також метеоризм, носіння корсетів і бандажів.
Є й менш очевидні тригери: швидке поглинання їжі та переїдання, газовані напої, інтенсивні фізичні навантаження, робота з нахилом тулуба вперед, психоемоційне напруження. Багато людей час від часу мають печію, і часто без очевидної причини.
Як печія проявляється?
Симптоми часто сильніші після їжі, у положенні лежачи та при нахилі вперед.
- Печіння посередині грудей, що частіше посилюється після їжі
- Кашель чи гикавка, що повторюються, захриплість
- Неприємний запах з рота, здуття й нудота
Коли печія — це вже ГЕРХ?
Якщо закиди повторюються регулярно, лікарі можуть називати це гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ). Це хронічне рецидивне захворювання, зумовлене порушеннями моторики гастроезофагальної зони, зі спонтанними або регулярно повторюваними закидами шлункового чи дуоденального вмісту в стравохід. Це найпоширеніше захворювання стравоходу, яке має тривалий перебіг і часто стерті симптоми — тому люди звертаються пізно.
Поширеність ГЕРХ у світі, включно з неерозивною формою, оцінюють у 20–50 % дорослого населення. У США та Західній Європі 20–40 % дорослих мають симптоми печії та ерозивного езофагіту, до 30 % відчувають печію щодня, близько 50 % — щомісяця. В Україні поширеність печії серед дорослих за деякими клінічними дослідженнями становить 30 %.
Серед ускладнень ГЕРХ називають езофагіт, пептичну виразку стравоходу, стриктуру стравоходу, кровотечу з виразки стравоходу, стравохід Барретта (передраковий стан) і аденокарциному стравоходу. Саме тому затяжна печія без пояснення — привід не експериментувати з дієтами з соцмереж, а розібратися з причиною.
ГЕРХ також може погіршувати перебіг бронхіальної астми.
Що перевіряє лікар?
До сімейного лікаря потрібно звернутися, якщо печія турбує майже щодня або є додаткові симптоми — відчуття застрягання їжі, часте блювання, схуднення без причини. За потреби лікар скеровує до спеціаліста на обстеження — гастроскопію (огляд стравоходу й шлунка тонкою трубкою з камерою) і тест на бактерію, яка може спричиняти печію.
Негайно викликайте швидку: 103 або 112, якщо є блювання кровʼю, сильний біль у грудях або утруднене дихання.
Цей матеріал довідковий і не замінює консультацію лікаря.
Джерела
Історія оновлень
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності