Вигорання — це професійне явище за МКХ-11, а не хвороба. Далі — що про нього відомо, як воно проявляється і коли потрібен фахівець.
Що таке вигорання за ВООЗ
Термін зʼявився у 1974 році. Американський психіатр Герберт Фрейденбергер описав власне виснаження, втрату мотивації й відповідальності та назвав це метафорою «вигорання».
Соціальний психолог Христина Маслач у 1982 році описала вигорання як синдром фізичного й емоційного виснаження. У ньому є негативна самооцінка, негативне ставлення до праці, втрата розуміння і співчуття до клієнтів та пацієнтів.
Три виміри вигорання
Вигорання поєднує три складові: емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень.
До ознак належать:
- Хронічна втома, порушення памʼяті й уваги, зниження працездатності.
- Порушення сну: важко заснути, раннє пробудження.
- Байдужість до обовʼязків, негативізм до пацієнтів і колег.
- Головний біль, проблеми з тиском, шлункові розлади, загострення хронічних хвороб.
Далі зазвичай розвиваються тривожні й депресивні розлади, невротичні та психосоматичні захворювання. Якість життя різко падає.
Що підвищує ризик
Найуразливіші — ті, чия робота повʼязана з постійним спілкуванням: лікарі, психологи, педагоги, менеджери, соціальні працівники.
Робота в одному напруженому ритмі, велике емоційне навантаження, важкий контингент. Відсутність розмежування роботи й особистого життя — особливо при віддаленій роботі. Брак належної винагороди, зокрема психологічної похвали.
До чинників ризику належать також надмірне навантаження і темп, довгі й незручні години, брак контролю над роботою, обмежена підтримка колег, насильство й булінг, дискримінація, конфлікт між роботою і домом. Медичні та екстрені працівники наражаються на це частіше.
За даними ВООЗ, до ризиків належать також недовикористання навичок, невизначена роль, нестабільність роботи й недостатня оплата.
Фрейденбергер помітив: частіше вигорають люди, схильні до співчуття й ідеалістичного ставлення до роботи. Іноді вигорання працює як психологічний захист — людина частково або повністю вимикає емоції у відповідь на шкідливі впливи.
Дослідники виділяють також батьківське вигорання — наслідок хронічного дисбалансу ризику та ресурсів у батьківстві.
Що робить фахівець
Для визначення компонентів вигорання використовують методику «Діагностика рівня емоційного вигорання» В. В. Бойка. Це опитувальник із 84 запитань, кожне з яких відповідає одному із симптомів. Симптоми відносяться до трьох фаз: напруження, резистенція, виснаження.
Напруження — відчуття емоційної виснаженості, втоми, викликаної професійною діяльністю. Проявляється у переживанні психотравмуючих обставин, незадоволеності собою, відчутті загнаності в кут, тривозі й депресії.
Резистенція — надмірне емоційне виснаження, що провокує захисні реакції: емоційну замкненість, відстороненість, байдужість. Будь-яке емоційне залучення викликає відчуття перевтоми. До симптомів резистенції належать неадекватне вибіркове емоційне реагування, емоційно-моральна дезорієнтація, розширення сфери економії емоцій, редукція професійних обовʼязків.
Виснаження — психофізична перевтома, спустошеність, нівелювання професійних досягнень, цинічне ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися, психосоматичні порушення.
Коли потрібна допомога
Якщо виснаження тримається, а до нього долучаються ознаки тривожного чи депресивного розладу, потрібна консультація лікаря.
Негайно телефонуйте 103 або 112, якщо стан загрожує життю.
Це довідковий матеріал, він не замінює консультацію лікаря.
Джерела
Історія оновлень
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності