Фобія: що це, які бувають види та як проявляється

Майже в кожного є щось, чого він уникає: ліфт, виступ перед колегами, політ. Іноді це просто неприємний момент, а іноді — те, що підкорює собі весь день і весь календар. Різниця між звичайним побоюванням і фобією не в силі емоції, а в тому, наскільки сильно вона звужує життя.

Що таке фобія

Фобія — це тривожний розлад, при якому людина відчуває сильний ірраціональний страх перед об'єктом або ситуацією, що майже не несуть реальної небезпеки. Реакція виникає швидко і тримається понад шість місяців. Людина йде на багато що, щоб уникнути зустрічі з лякаючим, і це уникнення помітно перевищує дійсну загрозу. Якщо ухилитися не вдається, вона переживає значні страждання. При цьому більшість людей розуміють, що їхній страх нелогічний, але не можуть зупинити панічну реакцію.

Ірраціональний страх і звичайне побоювання: у чому різниця

Фобію відрізняє неспівмірність: страх виникає перед тим, що майже або зовсім не небезпечне, а уникнення перевищує дійсну загрозу. Такий страх не піддається повному логічному поясненню.

Від нав'язливих страхів фобію відрізняє умова виникнення: при фобії тривога з'являється в присутності об'єкта або ситуації. При нав'язливих страхах людина тривожиться вже від думки про можливу зустріч, може подовгу перевіряти, чи немає об'єкта поруч, і іноді їй ввижається лякаюче.

Види фобій: специфічні, соціальна та агорафобія

Фобії поділяють на три групи, і всі вони розглядаються як підтипи тривожних розладів.

• Специфічні — страх тварин, природного середовища, крові та ін'єкцій, а також конкретних ситуацій: польоту, висоти, замкненого простору.
• Соціальна — страх ситуацій спілкування та взаємодії, пов'язаний з побоюванням, що інші засудять.
• Агорафобія — страх покинути дім або «безпечну» зону, відкритих просторів і скупчень людей; часто пов'язана з нападами паніки.

Найчастіше зустрічається страх павуків, змій і висоти. Специфічними фобіями страждають приблизно 6–8 % людей у західних країнах і 2–4 % в Азії, Африці та Латинській Америці. Соціальна фобія зачіпає близько 7 % людей у США і 0,5–2,5 % у решті світу, агорафобія — близько 1,7 %.

Як проявляється фобія в тілі та поведінці

Тіло реагує як на справжню загрозу: сильна тривога і занепокоєння, запаморочення, відчуття нудоти, помітне або незвичне серцебиття, стискання в грудях, нудота, розлад випорожнень, тремтіння. Може з'являтися страх знепритомніти, втратити контроль або померти. При фобії крові та травми можливий непритомність.

У поведінці переважає уникнення: людина уникає об'єкта або ситуації, якої боїться. Якщо лякаючої ситуації не уникнути, виникає сильне бажання піти і якнайшвидше опинитися в безпеці.

Чому виникають фобії

Причини відомі не завжди, але часто фобія пов'язана з подією, що налякала, або стресовою ситуацією. Зазвичай вона зароджується в дитинстві, підлітковому віці або в молодих дорослих — найчастіше між 10 і 17 роками. Ймовірність вища, якщо був лякаючий досвід у дитинстві, якщо фобією страждали рідні або близькі, якщо оточення негативно реагувало на паніку людини, а також при сімейній історії тривожних розладів. Жінки страждають приблизно вдвічі частіше за чоловіків, і з віком кількість випадків знижується.

Як діагностують фобію і коли звертатися до фахівця

Для виявлення фобічного розладу часто використовують шкалу Занга для самооцінки тривоги. Фахівець також відрізняє фобію від нав'язливих страхів: при фобії страх виникає лише в присутності об'єкта, пов'язаного з фобією. До лікаря потрібно звернутися, якщо фобія та її симптоми впливають на життя.

Приводом звернутися за допомогою стає не сам страх, а його наслідки: симптоми заважають роботі, навчанню, стосункам, звужують пересування і плани. Фобії піддаються корекції, і шлях допомоги підбирають індивідуально разом із фахівцем.

Фобія сама по собі не привід викликати швидку. 103/112 — якщо стан загрожує життю (наприклад, симптоми схожі на серцевий напад або інсульт) або є безпосередня небезпека для життя людини.

Цей текст — довідковий: він допомагає зорієнтуватися в темі і не замінює консультацію лікаря.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності