Буває, що людина раптом перестає відчувати себе собою: дії здаються автоматичними, емоції притуплюються, а навколишнє — плоским і далеким. Це може бути деперсоналізація — стан, який знайомий не лише психіатрам, а й багатьом людям у моменти сильного стресу.
Що таке деперсоналізація і чим вона відрізняється від дереалізації
Деперсоналізація — це відчуття відстороненості від самого себе, коли власні дії, почуття або думки сприймаються збоку, ніби спостерігаєш за іншою людиною. Дереалізація стосується зовнішнього світу: люди й предмети навколо здаються «безживними» або «туманними». Ці стани можуть виникати окремо або разом. У багатьох людей короткочасна деперсоналізація трапляється на тлі втоми або надлишку емоцій і зазвичай минає через хвилину.
Синдром деперсоналізації-дереалізації: як він проявляється
Коли такі відчуття не пов'язані з іншими захворюваннями і тривають довго, лікарі говорять про синдром деперсоналізації-дереалізації (у МКХ-10 — F48.1) або про розлад деперсоналізації/дереалізації (у DSM-5). Це один із трьох основних дисоціативних розладів поряд із дисоціативною амнезією та дисоціативним розладом ідентичності. У межах синдрому виділяють аутопсихічну деперсоналізацію (порушення сприйняття свого «Я»), алопсихічну, або дереалізацію (викривлення сприйняття зовнішнього світу), і соматопсихічну (порушення сприйняття тіла та його функцій).
Симптоми деперсоналізації: що відчуває людина
Людина може описувати свої переживання так:
- відчуття, що власні дії відбуваються автоматично, як у робота;
- притуплення або зникнення емоцій до близьких, до природи, до музики;
- навколишнє здається «плоским», «мертвим», ніби крізь скло;
- відчуття відсутності думок у голові або зниження пам'яті при її збереженні;
- притуплення больової, тактильної, температурної чутливості, відчуття голоду або насичення.
Ці відчуття можуть завдавати болісного душевного болю.
Через що виникає деперсоналізація
Найчастіше деперсоналізація — це захисний механізм психіки при сильному емоційному потрясінні. В екстрених ситуаціях вимкнення емоцій допомагає тверезо оцінити обстановку. Патологічним вважають тривалий, безперервний і болісний перебіг. Багато людей із дисоціативними розладами пережили травматичну подію в дитинстві, наприклад фізичне, сексуальне або емоційне насильство. Також деперсоналізація може виникати після війни, викрадення або інвазивної медичної процедури. Крім того, вона буває симптомом інших психічних розладів (депресії, біполярного розладу, тривожних розладів, шизофренії) і соматичних захворювань (мігрені, гіпотиреозу).
Як лікар оцінює стан і відрізняє його від інших розладів
Лікар може оглянути людину і призначити обстеження, щоб виключити інші захворювання. За потреби він направить до психіатра або іншого фахівця з психічного здоров'я для повної оцінки. Фахівець ставить запитання про думки, почуття, поведінку та симптоми. Чесна розповідь про переживання допомагає отримати потрібну допомогу. Іноді для розмежування деперсоналізації, депресії та тривоги використовують діагностичні прийоми, але рішення завжди ухвалює лікар.
Коли звертатися до лікаря
Якщо відчуття відстороненості не минає, повторюється або заважає жити, потрібно звернутися до лікаря або фахівця з психічного здоров'я. Фахівець допоможе розібратися в причинах і підібрати підтримку. При думках про самогубство потрібно негайно попросити про допомогу.
Сам по собі стан деперсоналізації не є приводом викликати швидку. Телефонуйте 103 або 112, якщо при думках про самогубство або самопошкодження людина не може забезпечити свою безпеку або потребує екстреної допомоги.
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря.
Джерела
Історія оновлень
Відгуки читачів
Відгуків ще немає — поділіться, чи була стаття корисною.
Залишити відгук
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності