Саркома: що це за пухлина і чи це рак

Саркома — не один діагноз, а група пухлин різного походження. Нижче — що відомо про саркоми, чим вони відрізняються від карцином, які бувають види і коли вузол у м'яких тканинах потребує уваги.

Що таке саркома і рак чого вона

Саркома — група злоякісних пухлин з активно ділиться, так званої незрілої сполучної тканини: кісткової, хрящової, м'язової, жирової, а також зі стінок кровоносних і лімфатичних судин. Назва походить від грецького «плоть, м'ясо»; на розрізі пухлина має рожево-білий колір, що нагадує риб'яче м'ясо. Саркома не прив'язана до органу, тому питання «рак чого» до неї строго не підходить: точкою відліку служить тканина, а не орган.

Частота невелика — близько 1 % усіх злоякісних пухлин, але за кількістю летальних наслідків саркоми посідають друге місце після раку. Причина — швидкий інфільтруючий ріст, рецидиви після видалення і ранні метастази: при локалізації на кінцівках, голові, шиї та тулубі вони частіше йдуть у легені, при пухлинах черевної порожнини — у печінку. Ріст зазвичай швидший, ніж у класичного раку, особливо в дітей.

Саркоми трапляються в будь-якому віці, але профіль різниться: лейоміосаркома, хондросаркома і стромальні пухлини шлунково-кишкового тракту частіше бувають у дорослих, а саркома Юїнга і остеосаркома — у дітей і молодих людей.

Чим саркома відрізняється від карциноми

Рак (карцинома, аденокарцинома) росте з епітеліальних клітин: з епітелію, що вистилає порожнини органів, з покривного епітелію шкіри і слизових оболонок або із залозистого епітелію. Саркома бере початок із сполучної тканини. Спільними залишаються ознаки злоякісності: інфільтруючий ріст, рецидиви, раннє метастазування. Існує й рідкісний змішаний варіант — карциносаркома.

Спрощення, ніби саркома — «просто інший рак», неточне: карциному класифікують за органом або покривною тканиною, а саркому — за тканиною-джерелом; це різні групи хвороб з різною статистикою.

Основні види: саркома кісток, м'яких тканин, міосаркома, синовіальна

Кісткові саркоми — остеогенна саркома, саркома Юїнга, хондросаркома і більш рідкісні форми. Пік захворюваності на кісткові новоутворення припадає на друге десятиліття життя: 3 випадки на 100 000 населення, у людей старше 30 років — 0,2 на 100 000.

Саркоми м'яких тканин (м'язи, сухожилля, жир, судини) дають близько 1 % усіх онкологічних захворювань. У Росії захворюваність тримається на рівні 2,13 і 1,83 випадку на 100 000 серед чоловіків і жінок; у дитячому віці ці пухлини посідають п'яте місце за частотою. Міосаркома — саркома з м'язової тканини; синовіальна саркома — окрема форма.

Розподіл форм серед сарком м'яких тканин:

• злоякісна фіброзна гістіоцитома — 29,4 %;
• ліпосаркома — 15 %;
• лейоміосаркома — 11,6 %;
• синовіальна саркома — 10,5 %;
• рабдоміосаркома — 4,8 %.

Причини точно не встановлені. Серед факторів ризику — контакт з деякими хімічними речовинами, раніше проведена променева терапія і спадкові генетичні захворювання; у переліку можливих причин також радіація, онкогенні віруси, озлоякіснення доброякісних пухлин і травми.

Саркома Капоші: окрема форма

У загальній класифікації саркома Капоші виділена в самостійну форму — поряд з ангіосаркомою, лімфангіосаркомою, фібросаркомою і ліпосаркомою. Серед причин сарком називають онкогенні віруси, зокрема вірус герпесу людини HHV-8. Універсального опису початкової стадії для сарком немає: картина і перебіг залежать від біологічних особливостей вихідних клітин і локалізації пухлини.

Як діагностують саркому і коли йти до лікаря

Саркома м'яких тканин проявляється вузлом або припухлістю. Поширюючись, пухлина стискає нерви і органи — звідси біль або утруднення дихання. Діагноз ставлять за допомогою біопсії.

Приводом для консультації служить вузол або припухлість у м'яких тканинах, особливо з болем або утрудненням дихання.

Саме по собі новоутворення в м'яких тканинах не привід викликати швидку; 103/112 — при вираженому утрудненні дихання.

Матеріал довідковий і не замінює консультацію лікаря: рішення про необхідність обстеження ухвалює фахівець.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності