Колоректальний рак — злоякісна пухлина товстої та прямої кишок, що походить з епітеліальних клітин їхньої внутрішньої поверхні. За частотою він посідає третє місце після раку легень, простати або молочної залози залежно від статі. В Україні захворюваність становить близько 37 нових випадків на 100 тисяч населення на рік.
Поширеність у Європі
Найвища захворюваність на колоректальний рак серед європейських країн — у Чехії: 60,3 випадку в чоловіків і 32 у жінок на 100 тисяч населення. Далі йдуть Угорщина (60 і 35), Словаччина (51 і 27), Німеччина (45 і 32). Найнижчі показники — у Греції (17,4 і 14), Румунії (21,1 і 14,3), Литві (25 і 17), Фінляндії (25,2 і 21,2) та Латвії (26 і 19,1).
Поліпи як передстадія: молекулярний бік
Частина колоректальних карцином виникає з аденом. Гістологічно КРР — аденокарцинома: епітеліальна пухлина із залозистого епітелію слизового шару, що проростає в стінку кишки, підслизовий і м'язовий шари. Перехід аденоми в рак пов'язують із накопиченням мутацій, зокрема в гені TP53, який кодує білок p53 і регулює клітинний поділ та апоптоз. Коли сигнальний шлях Wnt ушкоджений, порушення цієї регуляції може супроводжувати трансформацію аденоми в карциному. Ключову роль у шляху Wnt відіграє ген APC: його білок стримує накопичення β-катеніну, а мутований APC цього не робить, тож β-катенін нагромаджується, мігрує до ядра й активує транскрипцію генів, що за нормальних умов регулюють відновлення стовбурових клітин. Описані й інші мутації — в генах-супресорах β-катеніну AXIN1, AXIN2, TCF7L2, NKD1, а також посилена експресія онкогенів KRAS, C-Raf і PI3K, які стимулюють проліферацію.
Ознаки, які називають класичними
Класичні симптоми: закрепи, кров і/або слиз у випорожненнях, зменшення калібру калу, втрата апетиту, зниження ваги, нудота, блювання. Ректальна кровотеча й анемія — часті ознаки, особливо у людей старше 50 років. Локалізація змінює картину: правосторонні пухлини частіше дають анемію і рідко — непрохідність, лівосторонні проростають у просвіт кишки й можуть спричиняти кишкову непрохідність.
Фактори ризику і спадкові форми
Розрізняють спадкову, спорадичну та сімейну форми. Спадкова виникає в молодому віці у родинах із діагнозом; при ній фоновим захворюванням часто є фамільний аденоматозний поліпоз або спадковий неполіпозний колоректальний рак. Спорадична діагностується за відсутності сімейного анамнезу, частіше після 60 років, і генетичні зміни є лише в клітинах пухлини. Вважається, що для сімейної форми ризик зростає вдвічі, якщо член родини першого ступеня спорідненості мав КРР у віці до 50 років. Відсутність сімейного анамнезу не виключає раку: спорадична форма діагностується саме тоді, коли родичів із цим діагнозом немає.
Як діагностують
Діагностику проводять ендоскопічними методами, які виконує лікар-ендоскопіст; за підозри на пухлину виконують біопсію.
- колоноскопія та ректороманоскопія — ендоскопічне виявлення підозрілого утворення;
- патогістологічний аналіз біоптату підтверджує діагноз;
- пасаж барію з рентгенівським дослідженням — менш чутливий метод;
- КТ, МРТ і ПЕТ — при підозрі на віддалені метастази.
Віддалені метастази найчастіше виникають у печінці та легенях, тому перед операцією досліджують органи черевної та грудної порожнини.
Групи ризику та скринінг
Дані вказують, що ризик колоректального раку підвищений у людей зі спадковою формою, особливо при фамільному аденоматозному поліпозі або спадковому неполіпозному колоректальному раку. Також до груп підвищеного ризику належать особи, чиї родичі першого ступеня спорідненості мали КРР у віці до 50 років, та пацієнти зі спорадичною формою, яка частіше виникає після 60 років. Для виявлення передракових змін використовують ендоскопічні методи, зокрема колоноскопію та ректороманоскопію, під час яких лікар-ендоскопіст може виявити підозріле утворення та взяти біопсію для патогістологічного аналізу.
Негайно телефонуйте 103 або 112 при загрозі життю — важка травма, підозра на інсульт чи інфаркт.
Матеріал довідковий: він не замінює консультацію лікаря, який оцінює симптоми й анамнез особисто.
Джерела
Історія оновлень
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності