Алергічна реакція: що це таке і які бувають види

Алергічна реакція — відповідь імунної системи на речовину, нешкідливу для більшості людей. Запускається вона при повторному контакті з уже знайомим організму подразником і може зачіпати шкіру, очі, дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт. Далі — про механізм, форми та ознаки, за яких потрібен лікар.

Алергія — що це і хто такий алергік

Алергія — гіперчутливість, яку розвиває адаптивна імунна система у відповідь на неінфекційні речовини середовища. Їх називають алергенами, а реакцію на них — ненормальною: для інших людей той самий пилок або молоко нешкідливі. Алергік — людина, у якої чутливість уже сформувалася, нерідко одразу до кількох подразників.

Термін увів австрійський педіатр Клеменс Пірке в 1906 році, вивчаючи сироваткову хворобу та реакцію на туберкулін. Думка про те, що захисна за своєю природою імунна система здатна шкодити організму, спочатку сприймалася з недовірою.

Хоча б одне алергічне захворювання є у 8–10 % людей у світі, а в окремих регіонах Росії на початку століття — у 10–35 % населення.

Як імунна система викликає алергічну реакцію

У нормі імунітет воює з мікробами, а при алергії відповідає на нешкідливу речовину так, ніби перед ним збудник, — це хибна тривога. Ключовий момент — сенсибілізація: перший контакт сенсибілізує організм, а видиму реакцію дає повторний вплив алергену. Сама сенсибілізація ще не означає хвороби: чутливість буває і без симптомів, а в походженні алергії беруть участь і гени, і середовище.

Окремо виділяють псевдоалергію: вона виникає при першому ж контакті, без попередньої сенсибілізації та без імунологічного механізму, але зовні майже невідрізняється від алергії, як і харчова непереносимість, зумовлена неімунологічними реакціями.

Види алергії та алергічні захворювання

Типові алергени: пилок дерев і трав, кліщі домашнього пилу, спори плісняви, шерсть і лупа тварин, продукти на кшталт арахісу, молока та яєць, укуси комах, окремі ліки. За алергенами розрізняють алергію пилкову (сінну лихоманку), харчову, лікарську, на укуси комах, на кліщів домашнього пилу, на тварин і на плісняву. Захворювання теж різні: алергічний нежить, кропив'янка, бронхіальна астма; алергія й астма нерідко сусідять в однієї людини.

Типи алергічних реакцій

У 1963 році Філіп Джелл і Робін Кумбс описали чотири типи реакцій гіперчутливості, що пошкоджують тканини. Перший, анафілактичний, опосередкований IgE і IgG; другий, цитотоксичний, — IgG і IgM; третій, імунокомплексний, — комплексами за участю IgG, IgM і IgA; четвертий, сповільнений, — сенсибілізованими лімфоцитами.

У 2001 році EAACI, а в 2004-му WAO уточнили рамку: реакції поділяють на неалергічні, без доведеного імунологічного механізму, та алергічні.

Основні симптоми алергічної реакції

Симптоми з'являються протягом хвилин або через кілька годин, і набір залежить від залученого органа.

• ніс і очі: нежить, чхання, сльозотеча, почервоніння;
• дихальні шляхи: кашель, свистяче дихання, нестача повітря, біль або болючість у ділянці щік, очей або лоба;
• шкіра та слизові: підвищений висип, свербіж і почервоніння, набряк очей, губ, ротової порожнини або горла;
• травний тракт: діарея, спазми, здуття, нудота, блювання.

Алергічна реакція сама по собі не привід викликати швидку; 103/112 — якщо з'являються: набряк губ, язика, горла або ротової порожнини, прискорене дихання або нестача повітря, стиснуте горло й труднощі з ковтанням, синюшний, сірий або блідий колір шкіри та губ, раптова сплутаність, сонливість або запаморочення, непритомність, з якої людину не вдається розбудити, млявість у дитини. Це ознаки анафілаксії, вона потребує лікування в стаціонарі.

Як діагностують алергію і коли звертатися до лікаря

Привід для консультації — підозра на алергію в себе або в дитини. Лікар може призначити обстеження або направити до алергологічного кабінету. Застосовують шкірні проби, коли невелику кількість алергену наносять на шкіру й оцінюють реакцію, аналізи крові, а в окремих випадках — поступове введення зростаючих доз підозрілого продукту під наглядом.

Фахівець може скласти індивідуальний план, у якому описано, як справлятися з алергією; що підходить у конкретному випадку, вирішує лікар.

Матеріал довідковий: він пояснює будову явища, але не замінює консультацію лікаря — діагностику й тактику обговорюють лише з ним.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності