Галітоз: що це, види запаху з рота і які бактерії його спричиняють

Неприємний запах з рота — поширена проблема, з якою люди звертаються до стоматолога. Медичний термін «галітоз» (лат. halitus — дихання) позначає не окреме захворювання, а ознаку, що має багато причин. Розберемо, як він влаштований і що про нього відомо.

Що таке галітоз

Галітоз, або халітоз, — медичне позначення несвіжого дихання; у стоматології трапляються також терміни «озостомія» та «foetor ex ore». Сам термін з'явився 1920 року як рекламний хід для просування ополіскувача, але прижився як нейтральний опис симптому. Галітозом називають запах, джерелом якого є мікрофлора порожнини рота та продукти її життєдіяльності, а не якесь одне захворювання.

Види запаху з рота і чим вони різняться

Характер запаху пов'язаний з тим, які леткі сполуки переважають. Анаеробні бактерії, що живляться щільним білковим нальотом на язиці, зубах і внутрішній поверхні щік, виділяють сірчисті сполуки: сірководень дає запах тухлого яйця, метилмеркаптан — фекалій і тухлої капусти, диметилсульфід — солодкуватий «капустяно-сірчистий» відтінок. До несірчистих відносять кадаверин (трупний запах), путресцин (гниле м'ясо), скатол та індол (фекалії, нафталін), триметиламін і диметиламін (рибний, аміачний відтінок), аміак та ізовалеріанову кислоту із запахом поту і зіпсованого сиру. Окремо говорять про специфічний запах при деяких хворобах і ліках — наприклад, запах ацетону при діабетичній комі.

Які бактерії спричиняють неприємний запах з рота

У нормі в порожнині рота переважає аеробна мікрофлора, яка стримує анаеробну. Галітоз розвивається при дисбалансі: зростає кількість анаеробних мікроорганізмів — кишкової палички, Solobacterium moorei, деяких стрептококів і низки грамнегативних бактерій. Саме продукти їхнього розпаду білків і створюють амбре. Той самий механізм пояснює, чому запах посилюється при поганій гігієні, карієсі, хворобах ясен і неякісних протезах.

Інші причини галітозу: рот, носоглотка, внутрішні органи

Причини виходять за межі порожнини рота. Серед них — захворювання верхніх дихальних шляхів і глотки (хронічний нежить, фарингіт, тонзиліт, поліпи носа), хронічні неспецифічні хвороби легень, патології шлунка і залоз, порушене травлення, ниркова недостатність, онкологічні захворювання, стрес, голодування та прийом ліків, що спричиняють сухість у роті. У дітей найчастіше називають гастро-езофагеальні рефлюкси; поширена думка про зв'язок із глистами — упередження.

Як лікарі оцінюють запах з рота і шукають причину

Самому оцінити своє дихання складно: у літературі описано способи самоперевірки (запах нальоту з язика, запах висохлої слини), але вони лише опосередковано показують наявність галітозу. При підозрі на хронічний тонзиліт потрібна допомога отоларинголога. Якщо запах не зникає після кількох тижнів звичайної гігієни, має сенс обговорити це зі стоматологом.

Коли запах з рота потребує звернення до лікаря

• запах зберігається після кількох тижнів звичайного догляду за порожниною рота;
• ясна болять, кровоточать або набряклі;
• є зубний біль або хитаються зуби в дорослого;
• проблеми з протезами.

Сам по собі запах з рота не привід викликати швидку; 103/112 — якщо запах ацетону виникає на тлі діабетичної коми (втрата свідомості) або з'являються ознаки загрозливого для життя стану, наприклад симптоми інсульту чи серцевого нападу.

Матеріал довідковий: він пояснює механізми, але не замінює консультацію лікаря — рішення про перевірку й тактику залишається за вами та вашим стоматологом.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності