Пухлина щелепи амелобластома: види, ризик рецидиву та спостереження

Амелобластома — рідкісне новоутворення щелепи, яке розвивається з тканин, що дають початок зубам. У висновку за знімком це слово звучить тривожно, хоча пухлина зазвичай доброякісна.

Чому лікарі говорять про доброякісну, але місцево агресивну пухлину

Амелобластома — рідкісне порушення росту тканин щелепи. Пухлини та кісти зазвичай не злоякісні, але в зоні ураження можуть поводитися агресивно, поширюючись на ніс, орбіту і навіть основу черепа. Злоякісне переродження та метастази трапляються нечасто, але описані, особливо в легенях. Є дані, що ризик озлоякіснення вищий при рецидиві після операції. Чим раніше пухлину виявлено, тим більше шансів зупинити її ріст і запобігти можливому переродженню в рак.

Які бувають види амелобластоми

Розрізняють солідну та кістозну форми. Кістозна представлена безліччю порожнин, розділених кістковими перегородками; зрідка вона однокамерна і нагадує фолікулярну кісту з непрорізаним зубом. Солідна форма виглядає як одиночне округле просвітлення, частіше в ділянці кута нижньої щелепи. При великих розмірах процес поширюється на м'які тканини. Синоніми амелобластоми — адамантинома та одонтогенна пухлина; попри походження з тканин зуба, емаль вона не виробляє. Пухлина часто виникає в ділянці третього моляра, деформує щелепу і робить обличчя асиметричним у дистальних відділах; у патологічний процес можуть залучатися тканини навколо пазух і орбіт. На знімку зуби зазвичай не зміщені, періостальна реакція, як правило, відсутня, але в одній із кіст можливі запальні ускладнення.

Хто і в якому віці стикається з цією пухлиною

Амелобластома однаково часто зустрічається у чоловіків і жінок, у людей будь-якого віку та етнічного походження. Частіше вона виникає в осіб молодого та середнього віку. 80–92% випадків локалізуються в нижній щелепі — у зоні кута, гілки та дистальних відділів тіла. Амелобластома становить близько 1% усіх кістозних утворень щелеп. Причина її розвитку не вивчена: припускають травму рота або щелепи, інфекції та запалення зубів і ясен, вірусні інфекції, нестачу білка і мінералів у харчуванні, однак достовірних доказів цих причин немає.

Які обстеження допомагають уточнити діагноз

Пухлина виявляється на звичайному рентгенівському знімку або при МРТ. З амелобластомою лікарі порівнюють тверду одонтому, остеосаркому та глобуломаксилярні кісти.

• Рентгенографія щелепи
• МРТ
• Диференціальна діагностика з одонтомою, остеосаркомою та глобуломаксилярними кістами

Рецидиви та ускладнення: навіщо потрібне спостереження

Рецидив — це повторний ріст пухлини після операції. При повторному рості тканина частіше озлоякіснюється, а пухлина може поширюватися на ніс, орбіту і череп.

Сама по собі амелобластома не привід викликати швидку; 103/112 — при загрозливому для життя стані, наприклад при серйозній аварії, інсульті чи інфаркті.

Матеріал довідковий: рішення про тактику ухвалює лікар за результатами обстежень, а не за текстом статті.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності