Дистрофія сітківки: що це, види та як їх розрізняють

Діагноз «дистрофія сітківки» у висновку офтальмолога часто звучить лячно, хоча за ним ховається не одне захворювання, а ціла група станів. Сітківка — тонка світлочутлива тканина в глибині ока, яка вловлює світло і надсилає сигнали до мозку. Коли її клітини поступово руйнуються, страждає зір. При пігментному ретиніті, наприклад, спочатку погіршується нічний і бічний зір, а згодом може постраждати й центральний.

Що таке дистрофія сітківки і чим вона відрізняється від дегенерації та абіотрофії

По суті, дистрофія сітківки, дегенерація сітківки та абіотрофія сітківки описують схожий процес — повільне руйнування клітин сітківки. Терміни в різних висновках можуть вживатися по-різному, і точний сенс у вашому випадку пояснить лікар. При спадкових формах зміни в генах, що контролюють клітини сітківки, передаються від батьків дітям. Відомий приклад — пігментний ретиніт: група рідкісних спадкових хвороб ока, при яких клітини сітківки руйнуються поступово.

Види дистрофії сітківки: білоточкова, безпігментна, вітеліформна

Назви видів часто відображають те, що лікар бачить на очному дні. У медичних довідниках серед спадкових хвороб сітківки згадується, наприклад, fundus albipunctatus. Безпігментна форма — назва з класифікації, його значення уточнює лікуючий офтальмолог. Вітеліформна дистрофія (вітеліформна макулодистрофія) зачіпає центр сітківки — макулу, яка відповідає за чітке бачення дрібних деталей.

Вроджена дистрофія сітківки: як проявляється і звідки береться

Вроджена дистрофія сітківки пов'язана зі змінами в генах, які людина отримує від батьків. Такі хвороби не набуваються протягом життя. При спадкових формах, таких як пігментний ретиніт, симптоми зазвичай починаються в дитинстві: батьки можуть помітити, що дитина погано орієнтується в темряві й повільно звикає до тьмяного світла. Іноді подібні стани входять до складу інших генетичних синдромів, наприклад синдрому Ушера, при якому страждають і зір, і слух. Рідше схожі зміни викликають деякі ліки, інфекції або травма ока.

Основні симптоми та як змінюється зір

Найчастіша рання ознака — втрата нічного зору. Далі звужується поле зору: стає важко помічати предмети по краях, поки не залишається тільки центральний «тунель». Можливі чутливість до яскравого світла і втрата кольорового зору. У різних людей зір згасає з різною швидкістю. Ось що можна помітити самостійно:

• гірше видно в сутінках і при переході зі світла в темряву;
• предмети з боків «зникають» з поля зору;
• яскраве світло дратує сильніше, ніж зазвичай;
• кольори здаються менш насиченими.

Це не діагноз, а привід звернутися до офтальмолога.

Як виявляють дистрофію сітківки

Обстеження починається з розширеного огляду очного дна: лікар закапує краплі, що розширюють зіницю, і оглядає сітківку. Додатково застосовують електроретинографію (перевірка реакції сітківки на світло), оптичну когерентну томографію (детальний знімок сітківки), аутофлюоресценцію очного дна, перевірку полів зору та флуоресцеїнову ангіографію для оцінки судин. Може знадобитися генетичне тестування — воно допомагає зрозуміти тип хвороби та те, як симптоми можуть змінюватися з часом.

Коли потрібно звернутися до офтальмолога

Записатися на прийом до офтальмолога потрібно, якщо ви стали гірше бачити вночі, помічаєте звуження бічного зору або постійну розмитість. При спадкових хворобах сітківки регулярні огляди допомагають вчасно помітити й інші проблеми — катаракту, зміни в центрі сітківки, порушення рефракції.

Сама по собі дистрофія сітківки не привід викликати швидку. Телефонуйте 103 або 112, якщо з'явилися спалахи світла, раптова втрата або різка зміна зору, різке збільшення кількості «мушок» перед очима — це може бути ознакою серйозної проблеми з сітківкою.

Матеріал довідковий: поставити крапку в питанні може тільки лікар на прийомі, тому не відкладайте консультацію офтальмолога.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності