Дефекація та випорожнення кишечника: як це влаштовано

Дефекація (випорожнення кишечника) — це процес видалення калу з прямої кишки через анальний отвір. Розуміння того, як влаштований цей процес і які варіанти випорожнень вважаються звичайними, допомагає відрізнити норму від стану, за якого потрібна консультація лікаря.

Що таке дефекація і як вона відбувається

Позив до дефекації з'являється за певного ступеня подразнення рецепторів прямої кишки та тазового дна каловими масами. Під час розширення прямої кишки сигнал іде до головного мозку. Акт дефекації в більшості випадків відбувається усвідомлено: внутрішній сфінктер відкривається, а зовнішній сфінктер людина контролює. За його розслаблення калові маси спрямовуються назовні; якщо вони виходять не повністю, напружуються м'язи черевної порожнини та діафрагма.

У здорового дорослого поріг ректальної чутливості становить не більше 25 мілілітрів, мінімальний об'єм для розслаблення внутрішнього сфінктера — 10–20 мілілітрів, поріг постійного позиву — не більше 220 мілілітрів, максимально переносний об'єм — 110–280 мілілітрів. Ці параметри вимірюють методом аноректальної манометрії.

Яка частота випорожнень вважається звичайною

У людини в нормі дефекація відбувається близько одного разу на добу — від одного-двох разів на день до одного разу на два дні. Щоденне випорожнення не обов'язкове: запор означає менше трьох актів дефекації на тиждень, при цьому кал може бути твердим і сухим, іноді болючим. Запор імовірний, якщо за останній тиждень випорожнень не було хоча б тричі або вони бувають рідше звичайного, кал незвично великий або дрібний, сухий, твердий чи грудкуватий, а також за натужування або болю.

Що таке відчуття неповного випорожнення кишечника

Відчуття неповного випорожнення — це суб'єктивне відчуття, що після дефекації кишечник випорожнений не повністю. Відчуття неповного випорожнення відносять до ознак запору поряд із рідкими випорожненнями, їх зміненою консистенцією та натужуванням. Відчуття може супроводжуватися здуттям, болем у животі та нудотою.

Можливі причини неповного випорожнення

До найчастіших причин запору відносять нестачу клітковини, рідини та руху, тривале сидіння або лежання, ігнорування позиву до туалету, зміну дієти або розпорядку дня, побічну дію ліків, стрес, тривогу та депресію. Запор частіше трапляється після 65 років, під час вагітності та після пологів. Рідше його спричиняють захворювання, наприклад дивертикулярна хвороба або рак кишечника.

• рідкі випорожнення та змінена консистенція калу;
• натужування або біль під час дефекації;
• відчуття неповного випорожнення;
• здуття, біль у животі, нудота.

Як лікар оцінює порушення випорожнення

Лікар уточнює частоту випорожнень, їх характер, супутні симптоми та прийняті ліки. Для оцінки чутливості прямої кишки та роботи сфінктерів застосовують аноректальну манометрію; у діагностиці також згадуються колоноскопія та рентгенографія нижніх відділів шлунково-кишкового тракту з барієвою клізмою.

Коли звертатися до лікаря

Звернутися до лікаря потрібно, якщо запор не покращується на тлі лікування, виникає регулярно, супроводжується регулярним здуттям, кров'ю в калі, втратою ваги без зусиль, постійною втомою, болем у животі або раптовою зміною звичок випорожнення, а також якщо запор пов'язаний із прийомом ліків.

Саме по собі відчуття неповного випорожнення не привід викликати швидку; 103/112 — якщо виникає загрозливий для життя стан, наприклад за підозри на перитоніт або розрив кишечника через тверді калові маси.

Матеріал довідковий: він описує механізми та орієнтири, але не замінює консультацію лікаря.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності