Алергія на воду: чи буває вона і що таке аквагенна кропив'янка

Після душу, басейну чи моря шкіра іноді свербить і вкривається висипом, і людина вирішує, що в неї алергія на воду. Аквагенна кропив'янка — стан реальний, але вкрай рідкісний, і картина реакції на воду далеко не завжди збігається з тим, що описують при цьому діагнозі.

Чи може бути алергія на воду

Справжньої алергії на воду як на речовину не існує: «алергія на воду» — побутове спрощення. Організм людини щонайменше на 60 % складається з води, тому цей стан не може бути справжньою алергією на воду, попри назву. Вода всередині організму при аквагенній кропив'янці небезпеки не становить: реагує лише шкіра і лише при зовнішньому контакті.

Аквагенну кропив'янку іноді називають алергією, але до алергічних захворювань вона не належить. Це аутоімунний стан: імунна система реагує на щось усередині організму, а не на чужорідне. Кропив'янка дуже поширена, її частіше викликають ліки та їжа, а також інфекції й стрес; у людей з іншими алергіями вона буває частіше.

Що таке аквагенна кропив'янка

Аквагенна кропив'янка — вкрай рідкісна форма фізичної кропив'янки: пухирі з'являються від контакту шкіри з водою незалежно від її температури, чистоти й солоності. У літературі описано менше 100 випадків, а страждають на неї, за оцінками, близько 50 осіб у світі. Ремісії не зареєстровані, причина не визначена.

Гіпотези розходяться: за однією імунна система реагує на нікчемні кількості невідомої речовини, розчиненої у воді, за іншою — вода взаємодіє з речовиною в шкірі. До 2017 року переважала версія про зв'язок із непереносимістю лактози та хромосомою 2q21; серед супутніх станів розглядають холінергічну кропив'янку та ВІЛ-інфекцію.

Симптоми: як виглядає реакція на воду

Класична картина — сверблячі еритематозні плями та пухирі через кілька хвилин після контакту з водою. Пухирі дрібні, близько 1–3 мм, червоного або тілесного кольору, з чітким краєм, частіше на шиї, верхній частині тулуба та руках. Після усунення джерела води висип зазвичай зникає за 30–60 хвилин.

• свербіж і печіння після контакту з водою;
• дрібні пухирі та червоні плями з чітким краєм;
• реакція на воду будь-якої температури, чистоти й солоності, а також на піт, сльози та слину;
• зникнення висипу протягом години після того, як шкіра висохла.

Пухирі з'являються не завжди: стан без висипу й почервоніння називають аквагенним свербежем. Пиття води в частини хворих реакції не викликає, інші відчувають біль і замінюють воду напоями з меншим її вмістом.

Басейн, море та водопровідна вода

При аквагенній кропив'янці реакцію дає вода в будь-якій формі — водопровідна, морська, басейнова, — незалежно від чистоти й солоності.

Душ, гаряча вода та інші види кропив'янки

Гаряча вода сама по собі причиною не є: при аквагенній кропив'янці реакцію дає вода будь-якої температури. Реакцію можуть викликати також піт, сльози та слина.

Окреме завдання — відрізнити аквагенну кропив'янку від інших видів. Лікар може провести додаткові проби: кубик льоду на передпліччя на 1–3 хвилини (холодова), руки в гарячій воді на 2–3 хвилини (холінергічна), тест на натискання (дерматографічна).

Як проводять діагностику і коли звертатися до лікаря

Діагностика починається з історії хвороби: лікар шукає ознаки того, що могло викликати реакцію. Потім воду наносять на верхню частину тіла на 30 хвилин — на шкіру або через змочений паперовий рушник; для порівняння беруть дистильовану, водопровідну воду та фізіологічний розчин. Після усунення води шкіру оглядають ще 10–15 хвилин.

Кропив'янка зазвичай минає за кілька днів сама. До лікаря звертаються, якщо висип не покращується за 2 дні, поширюється або повертається, якщо є висока температура й нездужання або під шкірою з'являється набряк. Окремий привід — тривога за дитину з кропив'янкою.

Сама по собі кропив'янка не привід викликати швидку; телефонувати 103 або 112 потрібно, якщо раптово набрякають губи, рот, горло або язик, дихання частішає чи утруднюється, горло стискається і важко ковтати, а шкіра, язик або губи синіють, сіріють чи бліднуть.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря: причину висипу розбирає фахівець на прийомі.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності